ariuslynx (ariuslynx) wrote in bitter_onion,
ariuslynx
ariuslynx
bitter_onion

Про якість перекладів на українську

У зв'язку з дискусією "про мову" і зневажливим відношенням до українських перекладів, хотілося б нагадати шановним співрозмовникам про те, що у нас в країні існує чудовий журнал "Всесвіт".

Народжений 1925 року Василем Елланом-Блакитним, Миколою Хвильовим і Олександром Довженком журнал «Всесвіт», досягнувши накладу у 1.5 млн. примірників на рік, дожив до 1934 р., коли й був розгромлений. Працівники – одні розстріляні, інші «просто» репресовані, Микола Хвильовий сам поставив у своєму житті «свинцеву крапку».

Однак рівно 50 літ тому, у липні 1958 р. відродився оновлений «Всесвіт» - товстий літературно-мистецький місячник іноземної літератури. В концепцію видання був закладений незмінний принцип – друкувати зарубіжну прозу тільки першими в СРСР. Тому це був чи не єдиний в українській культурній історії період, коли саме українська мова ставала для російськомовних людей стежкою прилучення до світових культурних цінностей, а не навпаки, коли саме українські редактори, журналісти і перекладачі «диктували» 1/6 земної кулі свої погляди і світоглядні принципи, а отже й транслювали інтелектуальні, культурні і політичні виклики світової демократії.

Юрій Микитенко, головний редактор журналу „ВСЕСВІТ”


Повоєнному журналові “Всесвіт” — 50!

За ці п’ятдесят літ багато чого вже встигло змінитися: ми стали свідками розпаду великої імперії, змінювалися уряди, політичні системи, сама філософія життя. Але незмінною залишалася любов тисяч українських читачів до свого улюбленого журналу, який вперше запропонував українською Маркеса і П’юзо, Кафку і Малапарте, Лоуренса і Памука... Всіх неможливо вмістити в одному рядку.
Та й для чого, як кілька років тому вийшов величезний Бібліографічний покажчик журналу “Всесвіт” 1925—2000 рр., що містить більше семисот сторінок. Як зазначає шеф-редактор Олег Іванович Микитенко в передмові до своєї opus magnus - Бібліографічного покажчика, - “... нинішню громадську позицію «Всесвіт» почав формувати ще на початку перебудови, а остаточно цей процес завершився 1991 року. Відтоді журнал — позапартійне, незалежне видання, яке свідомо поставило перед собою мету сприяти національному відродженню незалежної України і вважає своїм обов'язком послідовно розкривати на матеріалі міжнародної публіцистики нагромаджені протягом 73 років гори брехні й дезінформації про Україну...

Тисячі перекладених творів, відображених у Покажчику, — здобуток журналу. Ці твори репрезентували літературне життя багатьох десятків країн, позначених сьогодні на географічній карті світу, — в Європі: Австрію, Бельгію, Болгарію, Вели­кобританію (з Уельсом і Шотландією), Грецію, Грузію, Ірландію, Ісландію, Іспанію (з Каталонією), Італію, Латвію, Нідерланди, Німеччину (з Баварією), Норвегію, Польщу, Росію (з Калмикією), Румунію, Словаччину, Угорщину, Францію, Хорватію, Чехію, Швецію, Югославію (з Сербією й Чорногорією); в Америці: Аргентину, Бразилію, Канаду, Кубу, Нікарагуа, Сальвадор, США, Уругвай, Чилі; в Азії: В'єтнам, Єгипет, Ізраїль, Індію, Індонезію, Іран, Китай, Корею, Ліван, Японію; в Африці: Єгипет, Нігерію, Південно-Африканську Республіку, Австралію та українську діаспору…

З цього журналу починалося і моє знайомство зі світом іноземної літератури і багатьма його контекстами. Журнал “Всесвіт” — це історія, величезний годинник, який показував, як змінювалося наше життя. Все знаходило своє втілення на сторінках журналу: смаки читачів, політичні погляди, цензура і вимоги з боку партії... Журнал — хронометр, архіваріус, великий магніт, який свого часу притягував до себе сотні тисяч читачів у всьому Союзі, адже в певний період політика на випередження, запроваджена в журналі, приносила свої гідні плоди. Вперше світову класику чи нові бестселери, детективи можна було прочитати саме в цьому журналі і саме українською мовою. І, як не дивно, українською читали цей журнал і грузин, і вірменин, і білорус. І не було жодних конфронтів і конфліктів, натомість політика журналу завжди була спрямована на консолідацію читачів у всьому світі, на формування високоінтелектуальної інтелігентної спільноти людей, які вміють поціновувати найбільший скарб — слово, літературу.


“Всесвіт” формує культуру читання, даючи можливість познайомитися з кращими здобутками світової літератури. Лише за 1995-2005 pp. на сторінках «Всесвіту» в рубриках «Сучасна література», «З літ минулих», «Скарбниця», «Літературні ілюстрації», «На закінчення номера», «Клублюбителів фантастики», «Майстри детективу» було надруковано 83 романи й повісті; 202 оповідання; 8 п'єс; понад 25 трактатів, життєписів, спогадів, есе, легенд, добірок афоризмів тощо; понад 850 віршів і поем близько 250 авторів — славетних класиків, видатних майстрів початку сторіччя, сучасних відомих поетів, молодих авторів — від одного вірша до великих добірок. На сторінках журналу діамантами виблискували твори лауреатів літературної Нобелівської премії Р. Тагора, Б. Шоу, Л. Піранделло, X. Р. Хіменеса, Сен-Жон Перса, Ч. Мілоша, Н. Махфуза, В. Шимборської тощо (імена названо за хронологічною послідовністю присудження премії). Серед романів та повістей, які користувалися найбільшою увагою читачів, височіють вершинні твори XX ст. «Маятник Фуко» У. Еко, «Подорож на край ночі» Л. Селіна, «На Сваннову сторону» М. Пруста. Поряд із ними прийшли до українських читачів твори Ж. Амаду «Велика пастка», Р. Баха «Міст у вічність», В. Катаева «На­писаний вже Вертер», С. Кінґа «Здібний учень», Н. Королевої «Quo vadis?», Д. Фаулза «Мантиса» та чимало інших. Світова драматургія була представлена перекладами п'єс «Пігмаліон» Б. Шоу, «Дурень» Л. Піранделло, «Сон розуму» А. Б. Вальєхо, «Покоївки» Ж. Жене, радіоп'єса П. Зюскінда «Контрабас», що становлять скарб для театрів. Барвисту антологію світової новелістики складають надруковані за цей час оповідання кількох десятків письменників, серед яких бачимо всесвітньо відомі імена Ґ. Аполлінера, К. Воннегута, О. Гакслі, Б. Ібаньєса, Я. Івашкевича, Ф. Кафки, X. Кортасара та ін. З вагомими статтями в журналі виступали Д. Наливайко, В. Скуратівський, М. Соколянський, Я. Полотнюк, С. Капранов, Д. Горбачов, О. Пахльовська, І. Лімборський, Р. Зорівчак, М. Новикова, Й. Кобів, іноземні літературознавці Стівен Конор, Сузанна Шедль, Хамуталь Бар-Йозеф, Айлін Беттерсбі та ін.

Дмитро Дроздовський

"Годинник пам’яті"
Tags: мова
Subscribe
Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments