novich_ok (novich_ok) wrote in bitter_onion,
novich_ok
novich_ok
bitter_onion

Націоналістична риторика 3: Розбудова держави власними силами (переписано)

Оригинал взят у novich_ok в Націоналістична риторика 3: Розбудова держави власними силами (переписано)
Концепцію розбудови держави власними силами кожен розуміє на свій розсуд. Сама концепція різниться від аскетичної, коли українці за українські гроші роблять лінії з виробництва українських товарів до досить ліберальної, що дозволяє використовувати іноземні ресурси — наукові, фінансові, купити лінії з виробництва.

[пп 1-4: сучасний світ і його ресурси]Я вважаю, що концепція розбудови саме власними силами — то пом’якшена ксенофобія, яка має під собою скоріш емоційні, ніж раціональні підстави.

1. Світ, що змінився.
Наука, дослідження, виробництво — вони інтернаціональні. Запропонував, наприклад, американець, якусь теоретичну концепцію. Швед провів серію практичних експериментів, що ту концепцію підтвердили. Німець зробив прилад для практичного використання концепції, а якісь китайці зробили прилад більш ефективним. Тут навіть назви націй — американець, швед, німець, китаєць — дуже умовні. Американцем буде єврей, предки якого виїхали з Російської Імперії, коли сталася революція. Шведом буде фін, що приїхав до Швеції через більші можливості. Німцем — українець, якій після розвалу радянських науково-дослідних інститутів шукав місце, де продовжити наукову працю. Китайцем — емігрант з Північної Кореї, що із ризиком для життя тікав риболовецьким траулером.

Схожий інтернаціоналізм відбуваються і у промисловості, і в аграрному секторі. Тобто замість ізоляції має сенс творчо використовувати світові надбання, створюючи на їх основі свої.

2. Наукові ресурси.
Для розбудови держави, з чого б не почав, має сенс переходити до наукомісткого виробництва. Тобто ми вміємо робити непогані танки — треба зробити на їх основі якісь безпілотні броньовані бойові машини. Ми вміємо робити непогані вантажівки? Треба налагоджувати співпрацю з гуглом для створення системи безпілотної системи доставки вантажів.

Але для переходу до більш наукомісткого виробництва потрібен штат інженерів, науковців, програмістів, фахівців з електроніки. Це, у свою чергу, потребуватиме потужної освітньої програми, механізмів втримання існуючих спеціалістів та підвищення їх кваліфікації, підходів із залучення іноземних фахівців.

3. Інженерні ресурси: Технології і виробництво.
Є такий світовий, більшою частиною іноземний, ресурс: технології виробництва. Включно із виробничими лініями. Тобто хочете ви робити світлодіодні лампочки? Купуєте в китайців лінію виробництва і робите. Так само щодо ліків, чипів, майже всього. Для випуску деяких видів продукції додатково необхідна ліцензія.

Там, де виробництво не дуже наукомістке — наприклад, зібрати яблука — можна дуже легко впровадити свою технологію. Для наукомістких виробництв впровадити щось своє важко і часто не матиме зиску. Наприклад, можна створити свій процесор, але до нього треба буде робити свої матплати, свою операційну систему, своє програмне забезпечення, і це ніхто не буде купувати, тому що всі сидять на архітектурах ARM та x64, і переходити так просто не хочуть.

Тобто розбудова держави або буде йти повільно та неефективно, або буде спиратися на іноземні інженерні ресурси.

4. Фінансові ресурси.
Навіть просто використання іноземних ресурсів потребуватиме грошей. Ще більше грошей буде треба, якщо ви схочете створити з країни потужну базу з генерації наукових та інженерних ресурсів.

Щоби діти виросли науковцями, інженерами, програмістами, фахівцями з електроніки, мало лише талановитості. Потрібна освіта, і щоби вчителями були не совки*, що вчать технологіям 80-х, а сучасні фахівці. Звісно, фахівець має отримувати гідні зарплатню і умови**, щоби не піти далі програмувати.

Існує багато шляхів отримання фінансових ресурсів.
Звісно, можна збирати їх самотужки.
Можна взяти в кредит.
Можна у вигляді інвестицій, коли іноземець будує за свої кошти підприємство і виробляє продукцію. Держава не вклала ані копійки, але отримає доходи до бюджету, та купа людей працевлаштовані.

Самотужки — то не лише важко, а й недоцільно. Фахівець не буде чекати, доки держава збере грошей йому на зарплатню чи на лабораторію, чи таки купить потрібне устаткування для прототипу лінії виробництва. Фахівець знайде іншу роботу. Так само діти. Вони не чекатимуть, доки держава зробить гарні освітні заклади, де вони могли б вивчитись на хіміка-інженера-електронщика-тощо. Вони отримають ту освіту, що є — або отримають її в іншій країні. Перші стануть слюсарями-столярами-різблярами, і держава так і не отримає всього зиску з їхніх талантів. Другі скорш за все залишаться в тій країні, де отримали освіту — і держава так саме не матиме зиску.

Взяти кредит чи стати відкритим для інвестицій — так роблять усі — протирічить концепції опору на власні сили. Хіба що тлумачити концепцію зовсім вільно, але тоді власного тут не буде. Кредити, взяті в українських банках, з високою долею ймовірності, насправді будуть взяті у іноземців, банк лише отримає відсоток за посередництво та за ризик.

5. В порівнянні з іншими.
Темпи зростання економіки у випадку опору на власні сили, треба порівнювати не з минулорічними показниками, а із темпами росту сусідів (за географічним положенням чи за розвитком економіки).

Наприклад, Україна повністю опирається на власні сили, Білорусь дозволяє залучати іноземні ресурси: технології, фахівців, наукові досягнення, лінії виробництва, кредити, інвестиції. Хто кого обжене? Зрозуміло, що попереду буде той, хто користується світовими (читай — іноземними) ресурсами.

А у світі — як у спорті. Не дуже важливо, як швидко ти біг. Якщо ти останній, то останній. Існує якась норма життя, на яку орієнтуються усі. Відставання від цієї норми створює в населення відчуття невдоволення, змушує іммігрувати фахівців, сповільнює розвиток. До того ж у світі немає фінішу, де переможець стоятиме і чекатиме, доки останній добіжить. Весь той час, що ти повзтимеш до фінішу, переможець бігтиме далі, збільшуючи відрив. Це як про Ахіллеса і черепаху, лише навпаки: Ахіллес біжить попереду, і за кожну одиницю часу дистанція між ними все більшає.

Висновки.

Враховуючи пп. 1-5, те, що пропонують під виглядом розбудови з опором на власні сили — зрада тотальна. Якщо ця концепція почне впроваджуватись, Україна буде приречена на поступове відставання по всіх показниках. ІМХО, це навіть дурніше за концепцію «Тре’ йти у наступ».



[Пояснення зірочок]* За деякими винятками. Наприклад не чіпати математиків. Взагалі до питання реформування освіти треба підходити з розумом. Вважаю, що не треба реформувати все підряд, а спочатку створити такі собі сучасні школи для геніїв і просто для тих, в кого голова варить.

** Наприклад, в мого брата в училище ввели уроки 1С. Вести їх зголосився хлопець, в якого була своя фірма, що спеціалізувалася саме на цьому — програмування на 1С, розгортання рішень на підприємствах, підключенні та програмування периферії (сканерів штрихкодів, принтерів етикеток, кас тощо). Він проводив по два уроки на день, завжди першу-другу пари. Грошей отримував кіт наплакав, працював скорш заради ідеї. Потім почалися мутки: інші викладачі скаржилися, як так, той завжди забирає два перших зайняття, а ти підлаштовуйся. Те, що в хлопця своя фірма, що пан приносить різну периферію, щоби учні тренувалися під’єднувати, що завжди вчить з урахуванням практичних потреб — це нікого не цікавило. Ну тобто цікавило, але то совкове бидло вимагало, щоби був як усі, директор пішов назустріч. Уроки з 1С лишилися, вела їх якась похмура бабенція, вони вчили і конспектували навчальні матеріали, включаючи комп’ютера через чотири на п’яте заняття.


Tags: Україна, деградация, лабораторна робота, мова, освіта
Subscribe
Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments