Про царство сивих, інфантильних, жорстоких дітей віруючих в "прекрасное далеко"

Радянське кіно, як і радянський пломбір викликає у наріду фантомні болі, дескать найкращі фільми були зняті у совку.
Це говорять начебто притомні люди.

А ось у всіх радянських кін, є одно загальне... вони всі є казки... Веселі, сумні, страшні... жахливі, деякі навіть добрі, але казки, бо так званий соцреалізм це і є казка-брехня.

Так і люди, яки все життя не бачили ні чого крім казок, ні коли не стануть дорослими. Вони десь в середині знають, що це брехня, але визнання цього для них, буде як зрада своєму дитинству... тобто всьому життю..

... царство сивих, інфантильних, жорстоких дітей віруючи в "прекрасное далеко" яке завжди було лише галюцинацією...