Отже, за офіційним підрахунком голосів перемогу на президентських виборах здобуває умовно правий, консервативний кандидат - Анджей (Андрій, по-нашому) Дуда [1]. Станом на час, коли було обраховано 99,99% бюлетенів в другому турі виборів Дуда отримав 51,08% голосів, натомість його опонент ультраліберал Рафаїл Тшасковський - 48,92%.
Враховуючи, що реакція доморощених ліберастів на ці новини звучала в стилі "в Польщі тріумфує середньовіччя, совок і мракобісся" спробуємо вкрай коротко описати, що ж відбувається в наших слов'янських братів. Перемогу Дуди вищезгадана райдужна публіка охрестила перемогою пенсіонерів над молоддю. І це попри той факт, що однією з причин успіху пана Андрія була програма 500+, яка передбачає надання кожній родині щомісячної виплати 500 злотих на кожну дитину, що лишень за два перші роки дії програми покращило народжуваність з 1,29 до 1,45 на одну жінку [2]. Але оскільки ані в їхніх, ані в наших ліберастів зазвичай дітей немає, такі корисні заходи їх не обходять.
Голоси осіб похилого, які, зауважимо, теж люди не гірші за хіпстерів та айтішників, Дуда теж залучив програмою 13-та пенсія [3], а пенсійний вік було знижено на два роки (напр. для чоловіків з 67 до 65 років).
Серед речей, за які ненавидять Дуду, значиться політика стосовно так зв. "біженців" та статевих збоченців. Тут слід, правда, зробити деякі зауваження. Польща таки приймає біженців та надає право на проживання іноземцям в масовому порядку. До речі, статус біженця найчастіше отримують таки небілі. В джерелі можете порівняти кількість відмов прохачам з України та Афганістану [4]. Звісно, більшість наших громадян користаються іншими можливостями для перебування в Польщі, напр. офіційним дозволом на працевлаштування. Тут теж цікаво, що напр. протягом 2018 року кількість осіб, що отримали право на перебування в Польщі з числа громадян України зросло в 6 раз, а от з числа прибульців з Індії та В'єтнаму відповідно в 8 та в 10 раз [5]. Заслугою Дуди в даному випадку є не політика недопущення так зв. "біженців" на загальних підставах, а відмова в участі у програмі ЄС по розподілу масового напливу прибульців, який відбувається починаючи з 2015 року, тобто міграційних квот [6]. Справа тут, звісно, тільки в масштабах, але й це важливо. Все ж мільйон "кольорових страждальців" гірше аніж 10 тисяч. Хоча, в делекосяжній перспективі це мало що змінює, особливо враховуючи шалено низьку народжуваність, яку ми згадували вище.
Опонент Дуди мер Варшави Рафаїл Тшасковський в плані біженців висловлювався [7] в 2015 за їх масовий прийом в Польщу по квотах (будучи на той час працівником МЗС Польщі), рівно як і продовжував подібну риторику і далі. Крім того Тшасковський активно підтримував статевих збоченців, зокрема будучи мером Варшави брав під особистий патронат гей-парад, організував притулок для "постраждалих від насильства" педерастів, підтримував впровадження так зв. уроки проти дискримінації та сексуальної освіти в школах польської столиці, про що навіть підписав декларацію з так зв. "ЛГБТ-спільнотою" [8].
В цьому плані Андрій Дуда проявив себе як принциповий опонент привілеїв для збоченців, заявивши, що "ЛГБТ ідеологія ще гірша за комунізм" [9]. Враховуючи те, що статус ЛГБТ-ідеології на Заході майже дотягує по святості до так зв. голокосту, заява Дуди виглядає більш аніж сміливою. Це, в тому числі, укріпило в нього віру серед пересічних поляків, які ще хоча б на словах лишаються консерваторами. З іншого боку, слід взяти до уваги, що паради педерастів в Польщі проходять без проблемно вже не перший рік. Тому цікаво як заяви кандидата і все-ще-президента Дуди виллються в його дії під час другого терміну. Хоч вже зараз Польща оцінюється ледь не найгіршою для педерастів країною Європа (ще менша свобода у збоченців тільки в Білорусі) [10]. Тут слід щиро сказати, що подібних слів (хоча б слів!) годі чекати від всіх без винятку більш менш відомих політиків в Україні. Тому в дечому заздримо полякам. Слід сказати, позиція Дуди ніяк не шкодить напр. взаєминам з США, чи точніше, взаєминам з президентом США Дональдом Трампом, який, по суті, відкрито висловив Дуді свою підтримку [11].
В Україні політично заангажованих осіб цікавить ставлення Дуди і взагалі політика Польщі щодо нашої країни. Як завжди у випадку, коли якийсь іноземний політик не хоче приймати в своїй країні 10 мільйонів негрів з Африки або йти на гей-парад, з пащ ліберастів вириваються звинувачення в тому, що цей чоловік ненавидить українців або і взагалі - агент путіна. Особливо на це купуються люди з "націоналістичного" табору. Звісно, стосовно Дуди знайти проросійські заклики вкрай важко. Це стосується і голосувань в ООН, і побудови газопроводів для забезпечення енергонезалежності від Росії [12], неприхильності до ідеї реалізації "Північного потоку" [13]. Крім того, в культурній галузі він постійно наголошує на важливості православної та греко-католицької (по суті української) спадщини в Польщі [14].
Час від часу спливають питання взаємних сутичок та геноцидів 1940-50-х років. Ці питання ще турбують якусь частину населення як в Польщі, так і в Україні. А тому політики так чи інакше змушені до них звертатись. Однак на тлі катастрофи, яка вже коїться з корінними народами Європи, розсмоктуванням розборок ледь не сторічної давнини можна сміливо знехтувати. Цьому могли б допомогти якісь спільні проекти, від економічних до військових, однак поки що, на жаль, ані Польща, ані тим більше пост-євромайданна Україна (не без зовнішнього впливу, очевидно) не здатні їх запропонувати.
Насамкінець слід зауважити, що вибори відбувалися при помітно високій явці виборців, яка досягла майже 70%. З огляду на результат, всякого роду аналітики вже говорять про поділ суспільства в Польщі, вказуючи при цьому й на географію - де східні воєводства схильні підтримувати Дуду, а західні - Тшасковського. Сюди приплели навіть те, що, бачте, ці воєводства були свого часу в складі Російської імперії, а, отже, ще від того часу заразились від москалів гомофобією. Однак, причина, звісно ж, не може бути такою шизофренічною. Дивлячись на сайт польського ЦВК [15], де можна візуалізувати результати з точністю до дільниці, бачимо, що розподіл результатів не рівномірний, і залежить радше від наявності великих міст, де населення вже достатньо космополітичне, і, відповідно, з мізками щільно промитими всякими цукербергами. Хоча виключення є навіть з цього правила.
Занепокоєння очевидні: молодь, яку великі міста та університети (з їх телерантною освітою) втягують в свої надра, все більше і більше голосує за ліберастів, а розподіл голосів між лівими і умовно правими ВЖЕ 50/50. Що ж буде в кінці другого терміну Дуди? Якщо Польща не отримає якихось потужних викликів, які зможуть налаштувати її суспільство на консервативний вектор, то майбутнє може бути невтішним. Міграційна криза в ЄС, наприклад, як ми бачимо, бажаного результату в цьому напрямку не принесла.
Проте, загалом, перемога Дуди дає крихту надії на подальший розвиток в світі правого повороту, хоч ні, це занадто гучно сказано, скоріше просто обережного позирання в правий бік.
Наш телеграм-канал: https://t.me/zentropa_ukraine
Community Info