luk_aa (luk_aa) wrote in bitter_onion,
luk_aa
luk_aa
bitter_onion

Проект реконструкції Харківського літературного музею.

Харківська вулиця Дмитра Багалія, видатного українського історика, академіка Української Академії Наук, була заснована в 1876 році на землях купця Осипа Бісерова і, спочатку, звичайно, отримала його ім'я - Бісерівська. Її перейменували в 1894 році на Технологічну, оскільки вона йшла до Технологічного інституту. У 1928 році їй дали ім'я більшовика Михайла Фрунзе, і тільки з 2015 року вона стала носити ім'я Багалія.
На початку вулиці під №№ 4 і 6 професор Імператорського Харківського університету Герман Лагермарк придбав два дворових місця. На ділянці під №4 ним був побудований в 1883 році одноповерховий кам'яний будинок, який, на щастя, зберігся до наших днів, хоча і в перебудованому вигляді. Дворове місце № 6 пустувало, поки його в кінці XIX століття не придбав класний художник 1-го ступеня Георгій Михайлович Шторх і в 1898-99рр. за власним проектом почав будівництво кам'яного двоповерхового будинку. В 1902р. відомий архітектор Юлій Цауне виконав реконструкцію будинку. Сьогодні цей будинок відомий як Харківський літературний музей.

Ідея створення у Харкові літературного музею виникла ще на початку 1930-х рр., коли Харків по праву називався «літературним Клондайком». Відкриття Літературного музею в Харкові відбулося 19 грудня 1932 р. на вулиці Раднаркомівській (нині - Жон-Мироносиць), 11, де зараз розташовано Харківський художній музей. Але у Радянському Союзі почалися масові репресії українських літераторів, тому створений літературний музей так і не почав працювати.

Вже після ІІ Світової війни Спілка письменників України, в тому числі її Харківське відділення, поновили роботу щодо відновлення літературного музею. У 1971 р. Петро Черемський і Анатолій Гавриленко почали збір підписів письменників на підтримку цієї ідеї. Ініціативу підтримали Олесь Гончар, Ірина Вільде, Петро Панч, Іван Драч, Віталій Коротич, Павло Загребельний, Юрій Мушкетик, Василь Козаченко і багато інших. У 1975 р. було прийнято рішення про створення в Харкові літературного музею в Будинку літераторів ім. Василя Еллана-Блакитного (вул. Мистецтв, 4). Однак це приміщення міською владою, щоб унеможливити створення в українському місті музею української літератури, було передано Інституту астрофізики.

З'явився Літературний музей у Харкові лише 1988 року завдяки наполегливим зусиллям харківських ентузіастів. Від історико-літературної пам'ятки — Будинку літераторів ім. В. Еллана-Блакитного — музейному зібранню дісталися лише автентичні двері тієї будівлі.

Зараз музей зберігає близько 30 тисяч предметів, що стосуються харківської та загалом української літератури, і, ширше, культурного контексту Слобожанщини. Основа колекції — книги й артефакти культурної революції 1920-х (Розстріляного Відродження), однієї з найважливіших епох української літератури.

Інтерв'ю з Тетяною Пилипчук, заступницею директорки музею

В музеї вперше з його заснування планується масштабна реконструкція, чому музей на це наважився?

Реконструкція передбачалась одразу при передачі приміщення музею. Все відбувалось поступово — з формулювання місії музею, принципів роботи, стратегії, розробки айдентики. Далі ми захотіли змінити вивіску. Музей сьогодні — сіра споруда, на вулиці фактично невидима. І наш архітектор порадив замість вивіски зробити на клумбі перед входом вуличну бібліотеку. В процесі розробки і прийшло розуміння, що архітектура — це не просто стіни, а організований простір, який задає правила і форми існування в ньому і по суті є візуалізацією того, як музей себе мислить.

Ми вирішили, що музей — це простір для спілкування, утворення соціальних зв’язків і спільнот, комунікації загалом. Тому що книга дає дуже багато приводів для спілкування. Ця ідея, що музей — це простір, у якому можна спілкуватись, вчитись і при цьому почувати себе вільно та комфортно, стала основою для нашого ескізного проєкту реконструкції музейної споруди.

Нам дуже пощастило — з нами погодився працювати архітектор Олег Дроздов. На сьогодні ми маємо не просто ескізний проєкт реконструкції музейної споруди, а потенційно нову комунікаційну історію.
Ми досить довго отримували дозвільні документи для того, щоб вийти на стадію проєкту. Для цього ми самостійно оббігали всі установи (можемо консультувати, якщо потрібно, інші музеї, як це робиться). Далі були тривалі переговори з муніципальною владою. Зараз ми нарешті отримали черговий транш на продовження реконструкції.

Проєкт реконструкції Харківського літературного музею ініційований колективом самого музею, який протягом багатьох років доклав чимало зусиль задля створення його змістовної сутності. Завдяки своїй дослідницькій, освітній, виставковій та публічній діяльності музей перетворився на важливе місце в культурному просторі Харкова й став домівкою для низки подій, які вже набули постійного характеру. Усвідомивши свою місію, майбутнє, а також наявний простір та інфраструктуру, літмузей сформулював бачення подальшого розвитку, а ми («Дроздов та партнери») у свою чергу допомогли інтерпретувати ці бажання архітектурною мовою.





Tags: Україна, Україна жива!, как правильно
Subscribe

promo bitter_onion march 15, 17:32 15
Buy for 50 tokens
Все слышали такую сказку, что якобы украинцы, белорусы и русские – это братский единокровный народ, который происходит якобы от триединой древнерусской народности. Ученые открыли страшную тайну – мы не братья. Праславянский этнос, конечно, существовал где-то со II тысячелетия до нашей эры, из…
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for members only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment