"Игнат Галаган пристал к Яковлеву на пути его в Сечь и под присягой обещал тайными тропинками провести русских к запорожской столице. Так или иначе, но на него возлагались в этом отношении большие надежды, как на человека, знавшего все «войсковые секреты» и запорожские «звычаи». И точно, прибытие Игната Галагана к Сечи имело для запорожцев решающее значение. Игнат Галаган закричал казакам: «Кладите оружие! Сдавайтесь, бо всем будет помилование!» Запорожцы сначала не поверили словам Галагана и продолжали по-прежнему отбиваться от русских, но Галаган поклялся перед ними в верности своих слов, и тогда казаки бросили оружие. Но то было не больше, как обман со стороны Игната Галагана. Русские устремились на безоружных запорожцев, и тут произошла страшная кровавая расправа, причём все курени и все строения в Сечи были сожжены"
зруйнувати Запорізьку Січ, яка була тоді майже беззбройна — у ній лишилися тільки старі козаки, отамани та полковники, які вже своє відвоювали. Січовий отаман Яким Богуш вирішив все-ж таки дати бій, унаслідок чого майже всі запорожці загинули, а тих, що здалися в полон, Галаган посадив на палю та пустив на плотах вниз по Дніпру на пострах тим козакам, які ховалися у плавнях..."
З доповіді царю про знищення Січі:
Живьем взято старшин и казаков с 300 человѣк, пушек, також и амуниціи взято в оном городѣ многое число… А ис помянутых живьем взятих воров знатнѣйших велѣл я удержать, а протчих по достойности казнить и над Сѣчею прежней указ исполнить, також и всѣ их мѣста разорить, дабы оное измѣнническое гнѣздо весма выкорѣнить.
З доповіді кошового отамана Степаненко гетьманові Скоропадському:Учинилось у насъ въ Сичѣ то, что по Галагановой и московской присягѣ, товариству нашему голову лупили, шею на плахахъ рубили, вѣшали и иныя тиранскія смерти задавали, и дѣлали то, чего и въ поганствѣ, за древнихъ мучителей не водилось: мертвыхъ изъ гробов многихъ не только изъ товариства, но и чернецовъ откапывали, головы имъ отсѣкали, шкуры лупили и вѣшали.
Гнат Галаган отримав від царя землю і звання чигиринського полковника. Але все своє життя його відкрито не поважали росіяни і ненавиділи козаки, які пам'ятали, що він зробив. Через помсту козаків, які вцілили після знищення Січі, він був змушений тікати на Лівобережну Україну і просити там захиста.
Найбільший ворог Україні - це такі "Гнати Галагани", які завжди готові вбити сотні своїх браттів та сестер лише щоб задовільнити нашого іншого вічного ворога - Росію. Вони живуть з нами, їдять з нами, сміються разом з нами, а потім в тяжкі для країни часи підступно вбивають нас.
P.S. Під час цих подій сталася трагедія національного масштабу - Батуринська трагедія. Батурин був столицею Івана Мазепи, і Петру Першому було принципово важливо нанести своєму колишньому другові удар якомога болючіше - місто було повністю знищене, майже все мирне населення було вбито.
Московські війська вирізали всіх мешканців міста, незалежно від віку і статі. За різними оцінками загинуло від 11 до 15 тисяч батуринців. В історію України ці події увійшли під назвою «Різанина в Батурині». Саме місто пограбували, в тому числі і православні храми, а потім, за наказом Меншикова, спалили, а церкви знищили.
Тогочасні газети так описували події у Батурині — «Страшна різанина», «Вся Україна в крові», «Жінки і діти на вістріях шабель». Такими назвами виходили провідні газети Франції — «Gazette de France», «Paris Gazette», «Lettres Historique», «Mercure historique», «Clef du Cabinet». Вони писали, що «страшний цар жадібний до крові в Україні… Всі мешканці Батурина, незважаючи на вік і стать, вирізані, як наказують нелюдські звичаї московитів»; «Вся Україна купається в крові. Меншиков показує жахи московського варварства»
Community Info