Прихований сенс пісні «Соловей» гурту Go_A: Україна і токсичний Ванюша-іхтамнєт з Мордору

Пам’ятаєте «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями» у трагедійній поемі «Катерина» Тараса Шевченка? В пісні «Соловей», представленій сучасними Тарасом Шевченком і Катериною Павленко, все ще не так погано. 

Катерина Павленко: Відчепись, Ванюша

Після першої хвилі магічного зачарування, українці почали запитувати, що це все означає. Це випадковий збіг чи цілісна концепція?

Можливо, про це нам не скажуть ні засновник гурту Go_A мульти-інструменталіст Тарас Шевченко, ні вокалістка Катерина Павленко, ні інші учасники цього резонансного дійства. Тому давайте самостійно аналізувати фактаж і робити власні висновки.

1. Драматизм, напруження, боротьба

Неприродний одяг виконавців, контрастне чорно-червоне оформлення сцени і сама пісня дають зрозуміти з самого початку виступу, що йдеться про щось драматичне, потужне, напружене. Незворушний холодний вираз обличчя вокалістки та її пронизливий погляд переконують, що тут не варто сподіватися на щось легке і веселе. І справді – пісня розповідає про неприємну і потенційно небезпечну подію. Звернімось до «фактажу».

2. Текст пісні «Соловей»

Ой ходила я в долинуПо червоную калину,Ой ходила я в долинуПо червоную калину. Назбирала квіточок,Заплітала в віночок,Заплітала в віночок,Руту і барвіночок. А до мене ВанюшаІз-за гаю поспіша,А до мене ВанюшаТи Катруся хороша! Мила моя КатрусяЯ з тобою люблюся,Я з тобою люблюся,Поки не зна матуся. Соловей, соловей не співай раненько.А мені на серденьку знов не веселенько.Соловей, соловей ой як мені бути.Вміла його полюбити – не вміла забути. Якби я того не знала,Я б з тобою не гуляла.Не ходила долину,Не ламала б калину. Я з тобою люблюся,Поки не зна матуся,А як узна матуся,то розійдемося. Соловей, соловей не співай раненько.А мені на серденьку знов не веселенько.Соловей, соловей ой як мені бути.Вміла його полюбити – не вміла забути.

3. Катерина і Ванюша

Про що йдеться у пісні, яку співає Катерина Павленко? У долину прийшла дівчина, назбирала квітів і почала з них робити віночок. Все гарно і правильно, по-українськи.

Аж тут раптом із-за лісу до неї швидко наближається якийсь Ванюша.

А до мене ВанюшаІз-за гаю поспіша.

Якби він був українцем, то був би Іванком. Натомість ім’я Ванюша – подібно як Альоша, Андрюша, Міша, Ґріша, Саша – однозначно вказує, що це москаль, етнічний росіянин, русскій.

Так от цей москаль Ванюша починає залицятися до української дівчини і  розповідати, яка вона мила і хороша. Далі він намагається спокусити її до ганебних стосунків – в іншому випадку не треба було б ховатися від матері дівчини:

Я з тобою люблюся,Поки не зна матуся – каже Ванюша.

Дівчина розуміє неправильність цих стосунків, тож коли вона згадує про них, її не звеселяє навіть ранковий спів соловейка:

Соловей, соловей не співай раненько.А мені на серденьку знов не веселенько.

Вочевидь, знайомство з Ванюшою було помилкою:

Якби я того не знала,Я б з тобою не гуляла.

Дівчина ще не наважується розірвати знайомство, але обіцяє зробити це одразу ж, як про нього почне здогадуватися матір:

Я з тобою люблюся,Поки не зна матуся,А як узна матуся,то розійдемося.

Принаймні, це буде переконливий привід для прощання. Мовляв, матуся дізналася, сам розумієш...

А поки що вона вагається – чи то не хоче засмутити Ванюшу, чи то москалик дуже настирний і дівчині не вистачає рішучості його відшити й забути:

Соловей, соловей ой як мені бути.Вміла його полюбити – не вміла забути.

Це чистий «фактаж», який випливає з тексту цієї пісні, з його буквального прочитання. А тепер поставимо собі запитання, про що тут йдеться?

4. Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями

Очевидно, що це архетиповий український сюжет про токсичні стосунки з москалями. Найяскравіше його представив духовний батько українського народу Тарас Шевченко у славнозвісній поемі «Катерина» (1838):

Кохайтеся, чорнобриві,Та не з москалями,Бо москалі — чужі люде,Роблять лихо з вами.Москаль любить жартуючи,Жартуючи кине;Піде в свою Московщину,А дівчина гине...

У цій поемі стосунки Катерини з Ванюшою зайшли набагато дальше, про них знає не тільки «матуся», а й усе село. Згорьована матір відрікається від доньки:

Проклятий час-годинонька,Що ти народилась!Якби знала, до схід сонцяБула б утопила...Здалась тоді б ти гадині,Тепер — москалеві...

Тобто краще вмерти і дістатися гадині, ніж москалеві. Логічно.

Катерина пішла шукати свого Івана, якого «не вміла забути», аж у самий Мордор. І знайшла його, але той виявився «іхтамнєтом»:

Ти не пізнав мене, Йване?Серце, подивися,Їй же богу, я Катруся!»«Дура, отвяжися!Возьмите прочь безумную!»«Боже мій! Іване!І ти мене покидаєш?А ти ж присягався!»

Катерина тоді ще не знала, що для москаля обіцянка чи присяга – це пустий звук, а виконання договору – це прояв слабкості. Така особливість московської ментальності. Добре, що ми про це вже знаємо: Люди і орки, або Як помиритися з Мордором: розгадка загадкової російської душі (+аудіо).

У пісні «Соловейко», представленій сучасними Тарасом Шевченком і Катериною Павленко, все значно краще – дівчина ще може своєчасно розірвати стосунки з токсичним Ванюшою. І вона це зробить, адже за неї вболіває вся планетарна Україна.

Ігор Каганець