Володимир Зеленський я тобі поворожу.

Ти - зрадник, і тебе чекає Тьма. Вогкий туман буде опадати на оголені плечі і спину, замерзатиме, і братиметься льодовою коркою. Цю корку буде хапати лютий вітер і відривати, разом із шматками шкіри.
Твої босі ноги буду вічно, вічно йти не по суші, і не по воді, і не по льоду, а по кромці, тонкій, як лезо з цього всього, і так само, як лезо, буде ця кромка різати твої ступні.
Ти вічно, вічно будеш брести під цим туманом, і під цим вітром, і по цій кромці, в сутінках, світліших за ніч, але темніших, ніж найпохмуріший день.
Один. Ти будеш один, серед німоти, болю, і холоду, без жодного проміння світла, змушений йти. Вічно.

(ц)