Феномен анонимных телеграмм-каналов, и что это символизирует во времена Зеленского.
Всегда, всю жизнь анонимная инфа в нашей стране котировалась очень низко. Любой слив всегда должен был кто-то сопровождать, неся личные издержки. Института репутации у нас, конечно, нет, но рынок медийный есть, и он к таким вещам не совсем глухой. Влияет на инкам.
Анонимные сливы в телеге – это чисто российская фишка. После смещения Рэма Вяхирева на газпромовские бабки Путин купил все центральные российские каналы. Потом его олигархи и тот же Газпром купили вообще все СМИ, включая кокозиционное Эхо Москвы и некоторые иностранные. Купили ЖЖ. Всем остальным врубили цензуру и иски. Потом они купили и блогеров, лидеров мнений, спортсменов, всех в РФ.
Соответственно, вся медийка была или подконтрольная, или анонимная. И россияне привыкли к анонимным сливам.
Однако внутриполитическая борьба не закончилась, и, как результат, нужен был канал для анонимного слива. Возник Телеграм, для создания ореола анонимности и неподконтрольности которого власти РФ немало сделали. Хотя есть примеры со времен, например, ВК, что команда Дурова сотрудничала с Кремлем и Старой площадью.
Тем не менее инструмент был идеальный для рф и взлетел. Параллельно взлетала любая хрень вроде Дудя – любое место, где еще могли ставить острые (по меркам РФ) вопросы. Долгое время фишкой Дудя был вопрос про Путина, смешное дело для нашей страны – у нас кого не спроси, как относятся к Порошенко и Зеленскому, можно услышать,что угодно. Потому что цензуры нет.
Потом Сечины, Кремль и прочие олигархи скупили и телеграм-каналы, но это произошло уже после того, как рынок телеграм-каналов появился.
Почему эта хрень начала взлетать у нас?
Все успешные украинские телеграм-каналы ДО президента Зеленского были именными, все знали, кто за ними стоит точно, никто и не скрывал. Это был просто дополнительный канал коммуникации лидеров мнений.
Однако после выборов мы увидели взлет анонимных телеграм-каналов.
Дело в том, что сложился пакт Коломойского и Пинчука, который автоматически выключил из политической борьбы и критики власти два медиахолдинга из трех. Ахметов, который в пакт не входит, тем не менее остерегается прямо валить Зеленского. Чтобы не получить обратку и не стать удобной жертвой. Так выключился третий медиа-холдинг. Потому что Ахмету всегда проще договорится с президентом, чем его валить. Кейсы как бы есть, и не один, а целых два с половиной.
Уже после победы администрация Зе начала налаживать контакт и с прочими СМИ. Это выходило не очень, тем не менее контакты администрации со СМИ существенно сузили ИМЕННО ДЛЯ САМОЙ Зе-команды возможность использовать эти СМИ для внутренней борьбы между собой. Потому что контактами со СМИ занимается, например, Кирилл Тимошенко, и он, выходит, будет в курсе любого слива, который совершит кто-то другой из Зе-команды. Водичка дорожку найдет, инфа станет явной.
И вышло так, что не особо умелые в аппаратной и бюрократической войне медийщики оказались без своего основного инструмента. Любые срачи в паблике между членами Зеленой команды приводили к урону для всех и к возможности попасть на плохое настроение самого Зеленского. Потенциальный урон от слива условного Дубинского на Плюсах стал превышать возможные бенефиты от сливов и войн. Однако внутриполитическая борьба не закончилась, а лишь обострилась.
Как результат возникновения, по сути, внутренней цензуры произошло повторение российского кейса с анонимными телеграм-каналами. Для того, чтобы вести успешную внутреннюю зеленую борьбу, было найдено инструментальное простое и дешевое решение – телега. На фоне тотального медийного одобрямса Зеленского и опасения его высоких рейтингов начала взлетать анонимность.
Сейчас анонимные телеграм-каналы, по сути, стали не особо контролируемым самим Зеленским способом взаимодействия зеленых со СМИ и медиа-полем. Самому Зеленскому на это похрен, потому что независимых СМИ и совершенно неподконтрольных интернет-СМИ пока в избытке. Зеленые по сути прокачали рынок, проложили дорожку, показали, что оно работает, полностью скопировав российский опыт.
Однако если зеленая команда продолжит наступление на свободу слова и перехват контроля над традиционными СМИ (или даже на фоне простого налаживания сотрудничества и взаимопонимания), анонимность станет и украинской фишкой. А контроль над анонимными каналами сливов станет не менее ценным, чем контроль над СМИ (как и произошло в рф). И их возникнет огромное множество (опять же как в рф).
Два вывода.
Первый. Контроль над СМИ и ужесточение цензуры (планируемые Зе-командой) для инициаторов цензуры ОЧЕВИДНО являются способом повышения значимости отдельных игроков внутри самой зеленой команды. Так как общий уровень цензуры не вырастет особо уже после вхождения телевизора в пакт. То есть условный Тимошенко НАЕ*ЫВАЕТ Зеленского, рассказывая, что сделает так, чтобы Зеленского не ругали. На самом деле Зеленского не станут ругать меньше, блогеры в ФБ просто станут писать со ссылками на анонимный слив, и это станет приемлемым (фактически уже стало).
Судебные иски и запросы к ФБ и Ютубу ни к чему не приведут (кроме совсем уж жестких вариантов прямого давления на блогеров и журналистов). В крайнем случае возникнут новые площадки в неподконтрольных юрисдикциях, которые будут тоже анонимными и которые автоматически станут популярными просто потому, что взлетят.
Второй. На фоне падения рейтингов Зе и при тотальной концентрации власти недовольство от введения цензуры будет иметь отрицательный медийный эффект для власти, потому что анонимность развяжет полностью руки всем. На фоне общего одобрямса Зе острая безумная критика будет все более востребованной, а никаких ограничителей в виде даже эфемерной репутации уже не будет. Возникнет замкнутый самораскручивающийся механизм истерики, когда для того, чтобы вброс взлетел, его начнут подкреплять все более дикой подачей (авторитета-то больше нет, формально все равны со всеми). Раз за разом, оборот за оборотом. И эти правила будут действовать как для зеленой команды в рамках внутренней борьбы, так и для всех остальных в рамках борьбы с зеленой командой.
Условные тимошенки выпустили джинна из бутылки, а условные бородянские теперь всячески этого джинна раскармливают. И каждый сделал это преследуя свои понятные им цели.
* * *
Що це означає
Галина Петренко
Норми про регулювання міжнародних ОТТ-граців та міжнародних платформ спільного доступу до інформації з’явилися наприкінці підготовки тексту законопроєкту «Про медіа» і, ймовірно, їхнє включення далося нелегко та підтримувалося далеко не всіма.
Під час презентації концепції законопроєкту «Про медіа» в листопаді 2019 року народні депутати висловлювали намір розповсюдити українське регулювання на міжнародні ОТТ-платформи (себто Netflix, Ivi тощо) та платформи спільного доступу до інформації (себто Facebook, YouTube тощо). Говорили вони про це в контексті необхідності змусити цих гравців сплачувати податки там, де вони заробляють доходи, а також поставити їх у рівні умови з місцевими медіа, як нелінійними, так і лінійними. Говорили досить обережно, з примітками, що це питання до дискусії.
27 грудня законопроєкт «Про медіа» був зареєстрований, і в ньому ці норми є. Причому якщо порівняти текст документу на сайті Верховної Ради з останньою публічно доступною чернеткою, оприлюдненою «Детектором медіа» 24 грудня, то можна зробити висновок, що норми з’явилися наприкінці підготовки документу і, ймовірно, їхнє включення далося нелегко та підтримувалося далеко не всіма.
Зокрема, проєкт закону містить такі норми:
• обов’язковій реєстрації підлягають суб’єкти, що здійснюють мовлення без використання радіочастотного ресурсу, суб’єкти у сфері друкованих медіа, провайдери аудіовізуальних сервісів, а також суб’єкти у сфері медіа, в тому числі й нерезиденти України, які надають користувачам на території України доступ до своїх медіа-сервісів на умовах, що передбачають оплату користувачами доступу чи користування такими медіа-сервісами (ст. 61 п. 1);
• здійснення валютних операцій по оплаті користувачами платежів на користь суб’єктів у сфері медіа – нерезидентів України за доступ чи користування відповідним медіа-сервісом, можливий виключно за умови наявності отримувача коштів у Реєстрі суб’єктів у сфері медіа (ст. 20 п. 2);
• надання суб’єктом у сфері аудіовізуальних медіа – нерезидентом України користувачам на території України доступу до своїх медіа-сервісів на умовах, що передбачають оплату користувачами доступу чи користування такими медіа-сервісами, без реєстрації відноситься до грубих порушень (ст. 110 п. 4). За грубі порушення до суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа застосовується штраф у розмірі 25 відсотків розміру ліцензійного збору для ліцензіатів або від 10 до 75 розмірів мінімальної заробітної плати для інших суб’єктів (ст. 110 п. 6);
• Національна рада має право застосовувати санкції до провайдерів платформ спільного доступу до інформації за такі значні порушення: 7) розміщення на території України провайдером платформи спільного доступу – нерезидентом України, реклами, яка не була оплачена резиденту України; 8) надання провайдером платформи спільного доступу – нерезидентом України користувачам на території України доступу до платформи спільного доступу до інформації на умовах, що передбачають оплату користувачами доступу чи користування такою платформою, без реєстрації (ст. 114 п. 1). За значні порушення до провайдерів платформ спільного доступу до інформації застосовується штраф у розмірі від 10 до 75 розмірів мінімальної заробітної плати (ст. 114 п. 2);
• Національному банку України у тримісячний строк з моменту набрання чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації положень Закону при здійснення валютних операцій по оплаті користувачами платежів за доступ чи користування медіа-сервісом на користь суб’єктів у сфері медіа – нерезидентів України (ст. 24 Прикінцевих та перехідних положень).
Що це фактично означатиме на практиці, наскільки цілісно виписані в законопроєкті всі необхідні норми та узгоджені з іншими нормативно-правовими актами, міжнародним правом і, зокрема, чи призведе це до сплати податків міжнародними гравцями в Україні, я би хотіла почути думку фахових юристів. Наразі виглядає так, що на реєстрантів розповсюджуватимуться українські вимоги щодо контенту. Наприклад, для міжнародних ОТТ-платформ:
• на території України (в тому числі суб’єктам у сфері медіа) забороняється поширювати матеріали або інформацію, у яких заперечується або виправдовується злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, злочинний характер націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, створюється позитивний образ осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української науки та культури), працівників радянських органів державної безпеки, виправдовується діяльність радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (ст. 37 п. 1). Прощавай, серіал «Троцкий» на Netflix;
• для нелінійних медіа європейський продукт має становити не менш ніж 30 відсотків каталогу програм (ст. 40 п. 4);
• програми, вироблені незалежними студіями-виробниками, мають становити не менше 30% загального обсягу каталогу програм для нелінійних медіа. При цьому не менше половини таких програм мають бути створені впродовж попередніх п’яти років (ст. 40 п. 5);
• суб’єкти у сфері медіа-сервісів на замовлення зобов’язані забезпечувати в каталозі програм частку програм, у тому числі фільмів, виконаних державною мовою, в обсязі не менше 25 відсотків від загальної кількості програм, у тому числі фільмів (ст. 41 п. 12).
У свою чергу, провайдери платформи спільного доступу до інформації зобов’язані:
• розмістити умови користування сервісом платформи спільного доступу до інформації на такій платформі та ознайомити користувачів платформи спільного доступу до інформації з такими умовами;
• передбачити в умовах користування сервісом платформи спільного доступу до інформації заборону на поширення користувацької інформації, яка порушує вимоги законодавства України, в тому числі вимоги розділу IV цього Закону (заклики до повалення конституційного ладу України, фільми, розповсюдження та демонстрування яких заборонено відповідно до Закону України «Про кінематографію», тощо. – Ред.), а також вимоги законодавства про авторське право та суміжні права та обов’язки що виникають у разі спростування недостовірної інформації;
• забезпечити перевірку віку користувача перед отриманням ним доступу до інформації, що може зашкодити фізичному, моральному або ментальному розвитку неповнолітніх, забезпечити можливість встановлення систем батьківського контролю з метою захисту неповнолітніх від такої інформації;
• надати користувачам дієвий механізм направлення звернень щодо інформації або матеріалів, що поширені на платформі спільного доступу до інформації, забезпечити працездатність такого механізму, а також безперебійну роботу ефективного механізму реагування на звернення, повідомлення користувача про розгляд його звернень та механізм оскарження дій провайдера платформи спільного доступу до інформації (ст. 23 п. 1).
Робіть ваші прогнози, до чого можуть призвести такі вимоги. Міжнародні гравці їх виконуватимуть? Ігноруватимуть? Підуть з України? Підвищать для України ціни? Ваші варіанти?
Що ще цікаво: медіагрупи зараз ведуть між собою перемовини про створення спільної національної ОТТ-платформи з їхнім контентом, котра позиціонується як «наша відповідь Netflix» (не плутати з телеканалом для тимчасово окупованих територій). До кінця перемовин ще далеко, але ми цей кінець точно побачимо швидше, ніж чекали на законопроєкт «Про медіа».
Community Info