Grzegorz (grzegorz) wrote in bitter_onion,
Grzegorz
grzegorz
bitter_onion

Казочка про Зелену Цензуру


Із серії «Новітні казки Діда Панаса»

Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка! Сьогодні я приніс вам новорічну казочку — ще й бубликів в’язочку! А казочка моя буде про Зелену Цензуру… Так, любі мої діточки, ми з вами в Україні, нібито вільній та незалежній, дожилися навіть до такого… Отож, діточки, сідайте довкола своїх комп’ютерних моніторчиків, планшетиків чи смартфончиків та слухайте мене уважненько.

Що таке Цензура?! Як би вам це пояснити… Мабуть, почну здалеку.

От ви, мої малята, любі хлопчики й дівчата — якими ви є? Вірно: ви ще маленькі! Хто вас оточує любов’ю й турботою? Вірно: дорослі! А чому так, ніколи не замислювалися? Та тому лише, що світ наш аж надто складний і незрозумілий для отаких маленьких діточок, як ви… А тому ви мусите рости й поступово пізнавати цей світ, а для того ходити спочатку в ясла для найменших, потім в дитсадочки просто для малечі, а потім і в школу. Ну, а як закінчите школу — от тільки тоді й почнеться у вас самостійне доросле життя! Та й то частина з вас потім ще навчатиметься в університетах, щоб розібратися в усіх складнощах достеменно…

Ну, а поки ви не підросли достатньою мірою — доти вами опікуватимуться дорослі: батьки, бабусі та дідусі. Й навіть старші братики та сестрички. А все тому, що світ наш аж надто складний!..

І тільки коли ви виростите й розуму наберетеся — тільки тоді почнете жити з власного розуму. Так кожен дорослий живе: займається тим, що найкраще вміє робити, господарює на власний розсуд. І про свою сім’ю дбає: про діточок, які у нього з часом з’являються, і про стареньких батьків, бабусь і дідусів, коли вони стають немічними й починають сторонньої допомоги потребувати. Головне, щоб дорослі одне одному не заважали, а жили в мирі, любові й злагоді та в усьому іншим допомагали.

Разом з тим, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, не всі дорослі аж настільки самойстійні, ой, не всі!.. Бо поруч із Самостійністю рука об руку йде Відповідальність: де одна, там одразу ж інша з’являється. Бо не відповідаючи за свої дії, дорослі люди можуть коїти, що хочуть — а так і до Лиха недалеко… Отож головний закон для дорослих: роби, що вважаєш за потрібне — але думай, що робиш, і відповідай за зроблене!

І знаєте, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка… Багатьох дорослих оця сама відповідальність лякає настільки, що вони обирають собі на голову Царя-Батюшку, який тільки один і може розпоряджатися, як же їм, немічним та вбогим розумом, жити!

На жаль, саме такою є більшість людей в сусідній з нами Росії. І ця більшість розміром 86% взяла та й обрала над собою Царя Путлера. І що б той Путлер їм не наказав — усе ті люди виконують, за всі вказівки свого царя прославляють і жодного кроку без його схвалення не зроблять.

От, приміром, скаже Путлер: «Щось у мене черево крутить — мабуть, з’їв з вечора щось несвіже». А всі його вірнопіддані вже штанята поскидали, спіднички задрали, на горщики розсілися й волають: «Слава Царю Путлеру, найкращому та наймудрішому! Бо ми б не знали, що без нього тре’ робити».

Скаже Путлер: «Чого це усе довкола таке сіре та блякле?! Треба прикрасити дійсність». А тут вже Якутський Скульптор оббігає домівки росіян, збирає те, що вони в горщики напудили й ліпить з нього то Півник, то Мамонта, то Літак, то Танк — що вийде, те й виліпить. А росіяни свого Царя за таку «мудрість» і потяг до «прекрасного» прославляють.

Скаже Путлер: «Щось я зголоднів». А тут вже домівки росіян оббігає його особистий кухар Пригожин, збирає те, що росіяни в горщики напудили й пече з того млинці, кладе їх на лопату й росіян годує. Або цукерочки з того всього штампує. А росіяни Царя за це прославляють.

Або скаже Путлер: «Чогось мені земельни малувато! Треба б більше мати». А тут вже Дядька-Шойга, немов та Баба Яга, ліпить кулі з того, що напудили росіяни. А Якутський Скульптор виліплені власноруч літаки і танки підганяє. А путлерівський кухар Пригожин на них саджає тих, кому від його млинців та цукерок геть начисто розум відшибло. А росіяни Царя за таку «мудрість» все прославляють і прославляють…

І отут ми нарешті можемо зрозуміти, хто така Цензура й навіщо вона призначена! Бо окрім 86% дурнів, є 14% росіян, яким діяння Царя Путлера не подобаються. От на цих незгодних він і нацьковує декілька чудовиськ. І Цензура є однією з тих почвар…

Саме так, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка: Цензура — це така потвора, котра має тисячу голів! А отже — дві тисячі рук, дві тисячі очей і тисячу пащек, кожна з яких сповнена гострих, немов лезо, зубів. Цензура дивиться-пильнує, чи не робить хтось із царевих підданих те, що може не сподобатися Цареві?! Й якщо побачить тільки натяк на незгоду — одразу з лупить незгодних буком по пальцях або гризе-кусає. Причому лупить так, що аж пальці ламає! А як вкусть — то розірве й розшматує!!! Або ще гірше: покличе на допомогу таких тварюк, як СОБРи-кобри, ОМОНи-грифони, «нічні вовки» й усякі інші «п’яні кізяки», а ті вже незгодних б’ють-вбивають або ж за ґрати кидають… Отака вона — Цензура!..

Але все це, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, я розказав вам про 86% росіян. А що ж сказати про нас — про українців?!

А ми, на відміну від них, зроду-віку жили своїм власним розумом. Як казали про таких людей, як-от ми, ті ж таки росіяни: «Вони БЕЗ ЦАРЯ В ГОЛОВІ». Й справді, якщо кожен з нас своїм розумом живе, за свої дії відповідає — навіщо нам якийсь там Цар?! Нам потрібен Гетьман — перший серед рівних, розумний і кмітливий командир, який в часи небезпеки підніме всіх на оборону рідної землі. Але на відміну від Царя (і тим паче, від Царя Путлера!), Гетьман ніколи не розпоряджатиметься, кому з підданих коли штанята скидати й на горщик сідати, кому гнійні млинці з лопати їсти, а кому літаки й танки або півників з гною ліпити…

І все ж таки, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, сталося так, що вже наша — українська більшість розміром 73% незручно сказати, до якої непристойності злякалася сусідів-росіян: мовляв, подивіться, скільки розплодилося їх, відгодованих на млинцях з лопати, озброєних літаками, танками і кулями з гною!.. Овва, та їх просто так не перемогти — треба лише собі такого ж Царя на голову обрати, доки не пізно…

Проголосували — й обрали Зелень-Плісняву! Кажуть: це добре, бо пліснява пеніцилін виділяє, який усіх мікробів вбиває… Але ж, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, поки що наша Зелень-Пліснява виділяє не пеніцилін, а плодить те саме, що й сусідній Цар Путлер!!! Отож і завів собі власну — Зелену Цензуру, яка вже себе встигла проявити.

Бо є у світі таки країна — Пакистан, де випустили сімейний анімаційний фільм «Король-Віслюк». Це цікаве й дотепне кіно збиралися ще в грудні у нас в Україні показати, але ж Зелена Цензура як хрясне буком по пальцях тих, хто до цієї ідеї доклався!!! І от вже «Короля-Віслюка» в прокат не випустили, як збиралися…

А от тепер скажіть, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка — чого злякалася наша Зелень-Пліснява, що нацькувала свою Зелену Цензуру на «Короля-Віслюка»?! Хіба там про нашу Зелень-Плісняву йдеться?! Ні-ні, зовсім ні, в жодному разі!!! Там йдеться про різних тварин, на Зелень-Плісняву геть зовсім не схожих…

Але тепер виходить, що якщо Зелену Цензуру спустили з ланцюга — то наша Зелень-Пліснява… сама зізналася: ЦЕЙ АНІМА-ФІЛЬМ — ТАКИ ПРО НЕЇ!!! Отож це про нашу Зелень-Плісняву сказано: «Якщо ти увінчав голову короною, це ще не означає, що ти перестав бути Віслюком».

Це називається: САМЕ ЗІЗНАЛОСЯ!!!

І все це тим паче дивно, що наша Зелень-Пліснява ще зовсім нещодавно сама висміювала всіх, кого хотіла — з Царем Путлером включно, між іншим. Сама ж вона працювала і пісюаністом, і гумористом-корпоративістом, і веселим гоміком… Ой, вибачайте, діточки, обмовився — звісно ж, коміком!.. Коротше, ображатися на чужі жарти й пародії наша Зелень-Пліснява нібито не повинна… Але ж ображається так, що Зелену Цензуру з ланцюга на жартівливу сімейну кінострічку спустила!..

От на цьому казочка моя нарешті добігла кінця. А тепер на добраніч, мої маленькі! Ідіть собі, вмивайтеся, нехай вас батьки напоять тепленьким молочком з медяниками, щоб вночі вам наснилися хороші сни на цілий 2020 рік наперед. І щоб у тих снах і близько не було такого бридкого жахіття, як Зелень-Пліснява і його огидна Зелена Цензура…

На добраніч, малята, на добраніч!

Дід Панас
defence-line.org

Tags: Бубочка, Зеленский/Слуга Народа, а я ведь говорил, виздобули, реванш, цензура
Subscribe
Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for members only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 6 comments