“Останнім часом спостерігається тенденція поширення поминальних інформацій про загиблих військовослужбовців на офіційних сторінках ВЧ і ОВУ. Ви так підтримуєте МПЗ ( Морально-психологічне забезпечення) особового складу? Невже немає інших новин? Хто дав таку вказівку (в приват плз), якщо це не ініціатива прес-служб???”, – написав Венскович.
Він закликав спікерів бригад писати позитивні новини і нагадав, що вони не “поминальна організація”.
“Робіть новини правильно – обговорюйте з командирами теми, які заслуговують уваги суспільства, пропонуйте позитив ))) Так як прес-служба – не поминальна організація…”, – написав він.
Невідомо, за чиїм наказом, свого безпосереднього начальника Богдана Сеника, вищого начальства, або за своєю ініціативою, Венскович вирішив з’ясувати, хто ініціатор “створення поминальних служб”.
Екс-морпіх і волонтер Тарас Чмут в коментарі InfoResist зазначив, що важливо пам’ятати наших загиблих героїв – на їх історіях треба виховувати покоління.
“Важливо пам’ятати тих військових, які загинули за нашу країну. Це має бути не лише раз чи двічі на рік, на їх жертовності та подвигу мають виховуватися молоді покоління та ставитися у приклад наступним змінам у військах. У США надзвичайно розвивений цей культ героїв! Про них знімають фільми, встановлюють меморіали, їх іменами називають бойові кораблі”, – Чмут.
Зазначимо, що повідомлення про смерть бійців публікуються на сторінках бригад і від імені бригад, командувань – таким чином висловлюють позицію бригади та/або командування, а не прес-служб.
Важливість того, що треба віддати данину поваги загиблим побратимам відзначав і військовий експерт Глен Грант.
“Найкраще командир вчиться тоді, коли пише листа родичам свого загиблого підопічного усвідомлює, що він був недостатньо професійним: «Якщо ж командир жодного разу не писав такого листа, якщо він не аналізував, що призвело до загибелі його бійця, якщо він ні разу не ходив до своїх на похорон, він не буде хорошим командувачем»”, – розповідав Грант в одному з інтерв’ю.
Зазначимо, що Венскович вже “відзначився” на службі під час роботи в штабі ООС. Він був на межі звільнення через те, що масово відмовляв журналістам в акредитації і допускав до роботи “свої” телеканали. Його діями був вкрай незадоволений, на той час командувач ООС, генерал Сергій Наєв. Від звільнення його врятував Богдан Сеник – умовив Віктора Муженка його залишити.
Забігаючи наперед, передбачаючи відповідь Генштабу, зазначимо, що цей допис зроблено в закритій групі для працівників прес-служб і по суті є службовим розпорядженням і не може бути особистою позицією заступника начальника Управління.
https://inforesist.org/ua/my-ne-pomynalpna-organizacziya-v-genshtabi-nezadovoleni-tym-shho-brygady-vshanovuyutp-pamyatp-zagyblyh-voyiniv/?fbclid=IwAR1e-XrTtnTpXj-xpBXaPxv-0WjDy_RhgSeH5cnr3bqaqgDWTXSnc4dfAd0
Мені важно коментувати подібне. Бо висновок напрошується тільки один: це відображення загальної позиції нової влади. Не будучи у змозі дійсно принести мир Україні, зелена влада намагається створити ілюзію миру. Звідси і прямі вимоги перестати публікувати інформацію про загиблих, і настанови писати лише про позитивне. Замість боротьби, влада вибрала замовчування.
Пане Зеленський, українська армія розраховувала отримати від вас як президента підтримку та захист, але не отримала її. Прийде час, коли ви будете шукати захисту та підтримки у української армії, і щось мені підказує, що ви її не знайдете.
Community Info