euthanasepam (euthanasepam) wrote in bitter_onion,
euthanasepam
euthanasepam
bitter_onion

Порохобоцька педагогіка, або Як лікувати зелений мох мозку

 

Преамбула буде трохи довгою, але вона потрібна, бо інакше не буде зрозумілим саме́ питання, про яке я маю намір писати.

Я є палким шанувальником еволюційної теорії та загалом науки, тобто, кажучи простою людською мовою, оптимістом і скептиком водночас. Це стосується і її філософських методологічних засад, зокрема — принципу спростовуваності (фальсицікації) Карла Поппера. Якщо хтось не знає цього принципу, то прочитає у Вікіпедії, а я тут лише зауважую практичну його користь для розмаїтих досліджень природи і людини, бо цей принцип дає змогу без протиріч поєднати пізнавальний оптимізм та скептицизм: якщо моя теперішня гіпотеза досить добре описує якесь явище, але нова гіпотеза краще, точніше, адекватніше його описує, то це достатня підстава для відкидання першої та прийняття другої за основу для робочої моделі дослідження.

Свого часу ми не досягли згоди з паном dagrael у дискусіях, що точилися довкола мовної ситуації в Україні. Через це досить тривалий час ми не спілкувалися, аби не конфліктувати, поки, як то кажуть, нужда не змусила порозумітися у зв’язку з виборами та супутніми негативними процесами в нашому суспільстві. Я свого часу вважав (в глибині душі й досі вважаю, та це окрема розмова), що для поступу України потрібна загальна глибока українізація, позаяк мова грає визначальну роль у формуванні національної ідентичності народу та виняткову роль у теперішній «гібридній» війні та всьому історичному протистоянні між Україною та Москвою. На противагу такій енергійній українізації, яку я собі уявляв, багато людей в Україні надавали перевагу менш радикальним заходам та еволюційному шляху змін — його ще називають «лагідною українізацією». У зв’язку з цим мені також запам’яталися слова пана dimon_trigger, що якось написав мені в коменті: я, каже, цею лагідною українізацією і займаюсь. Врешті, цей метод, у порівнянні з моїм агресивним, показав кращий результат за минулі роки, бо, серед іншого, дає важливу моральну перевагу над ворогами: не ламає людей через коліно, не ґвалтує їхню волю. Я собі зробив із того належні висновки і вже довший час просто даю особистий приклад, пишучи тут в ЖЖ українською, а не гаряче закликаю, пристрасно переконую чи звинувачую людей в тому, що вони повільно відходять від московського та переходять до українського. На 2019 рік ми бачимо на прикладі нашої малочисельної проукраїнської громади в ЖЖ, що це дає певний результат, і вже чимало людей і частіше переходять на українську мову між собою. Отже, як серйозні науковці, маємо прийняти цей кращий метод.

Тепер до основної теми допису — до тієї проблеми, що трапилась з мізками більшості людей в Україні та призвела до страшних за наслідками результатів цьогорічних виборів.

Пан dagrael вважає, буквально у двох словах про це, що до цієї трансформації психологічного стану людей призвела сугестія, застосована противником у гібридній війні. Не з усім у цій гіпотезі я беззастережно згоден, але нема сумніву, що протягом кількох років на людей чинився шалений тиск з усіх засобів масової пропаганди, як тепер доречніше називати ЗМІ в Україні та РФ за ефектом їхньої діяльності.

Було би, мабуть, значно простіше для себе просто постулювати, що більшість населення — ідіоти, і так воно, у певному сенсі (і політичному, і медичному), справді є, але це не шлях до пошуку вирішення проблеми. Катастрофічність обставин полягає в тому, що чинна влада — стовідсотково легітимна і законна. Вона не робить нічого протизаконного, що могло би дати підставу для апеляції до права на повстання. Вона просто нічого не робить там, де потрібно тяжко й наполегливо працювати (і надзвичайно активна там, де не треба). Ця її бездіяльність призводить до такого само спустошливого ефекту, як від активних ворожих дій. Кожен новий день приносить нам не радість, а смуток. А більшість населення країни цього лиха не бачить, не чує, не сприймає, бо дурнувато пускає бульбушки інфантильного кохання до Покемона у рожево-зелених мріях перед телевізорами, не сприймаючи адекватно те, що відбувається довкола.

Отже, до чого я все це пишу? Нам треба знайти метод впливу на людей. Цей метод має бути ефективним у наявних умовах, швидко діяти, не калічити психіку наших таки громадян, вдарених головою об зелений мох, сприяти пошукові суспільного консенсусу, бо ворог нині не лише у Москві, але й, на жаль, таки на Банковій, і його треба звідтіля викидати геть, причому в законний спосіб — а для цього потрібна підтримка наших ідей та нашої ідеології в суспільстві.

Питання по суті: що робити з хворими макітрою зєлєбобиками?

ЗМІ та грошей на масові заходи ми не маємо, лише особисті контакти й інтернет.

Незважаючи на жартівливий формат, я би хотів, щоб це було не просто опитування, про яке прочитали й завтра забули, а привід і запрошення до серйозної дискусії.


Що робити з хворими макітрою зєлєбобиками?

КГ/АМ!
0(0.0%)
Я порохобот. Бити, поки з них не вилізе все зелене
11(61.1%)
Я порохобот. Діяти добрим словом і ласкою
1(5.6%)
Я зєлєбобік і щасливий від кохання до мого сонечка Зе! (смайлики з квіточками)
0(0.0%)
Йа кацап і нє панімаю ету вашу мову!
0(0.0%)
Мнє похуй, налівай
0(0.0%)
Напишу про своє розуміння в коментах
6(33.3%)





 
Tags: опитування
Subscribe
Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 37 comments

Bestinnerwoman

October 3 2019, 08:14:23 UTC 1 month ago

  • New comment
З зєлєбобіками треба говорити тією мовою і тими засобами, які вони сприймають: мовою маніпуляцій. Якщо ми кажемо, що ми, порохоботи, краще інформовані та розумніші, то ми повинні знайти спосіб, як скерувати зелефілів у потрібному напрямку. Маніпуляціями. От як їм нагидив у голови бєнєвізор, так повинні навчитися закладати їм у голови і ми.
Я на родичах випробовую. Працює.