Преамбула буде трохи довгою, але вона потрібна, бо інакше не буде зрозумілим саме́ питання, про яке я маю намір писати.
Я є палким шанувальником еволюційної теорії та загалом науки, тобто, кажучи простою людською мовою, оптимістом і скептиком водночас. Це стосується і її філософських методологічних засад, зокрема — принципу спростовуваності (фальсицікації) Карла Поппера. Якщо хтось не знає цього принципу, то прочитає у Вікіпедії, а я тут лише зауважую практичну його користь для розмаїтих досліджень природи і людини, бо цей принцип дає змогу без протиріч поєднати пізнавальний оптимізм та скептицизм: якщо моя теперішня гіпотеза досить добре описує якесь явище, але нова гіпотеза краще, точніше, адекватніше його описує, то це достатня підстава для відкидання першої та прийняття другої за основу для робочої моделі дослідження.
Свого часу ми не досягли згоди з паном
Тепер до основної теми допису — до тієї проблеми, що трапилась з мізками більшості людей в Україні та призвела до страшних за наслідками результатів цьогорічних виборів.
Пан
Було би, мабуть, значно простіше для себе просто постулювати, що більшість населення — ідіоти, і так воно, у певному сенсі (і політичному, і медичному), справді є, але це не шлях до пошуку вирішення проблеми. Катастрофічність обставин полягає в тому, що чинна влада — стовідсотково легітимна і законна. Вона не робить нічого протизаконного, що могло би дати підставу для апеляції до права на повстання. Вона просто нічого не робить там, де потрібно тяжко й наполегливо працювати (і надзвичайно активна там, де не треба). Ця її бездіяльність призводить до такого само спустошливого ефекту, як від активних ворожих дій. Кожен новий день приносить нам не радість, а смуток. А більшість населення країни цього лиха не бачить, не чує, не сприймає, бо дурнувато пускає бульбушки інфантильного кохання до Покемона у рожево-зелених мріях перед телевізорами, не сприймаючи адекватно те, що відбувається довкола.
Отже, до чого я все це пишу? Нам треба знайти метод впливу на людей. Цей метод має бути ефективним у наявних умовах, швидко діяти, не калічити психіку наших таки громадян, вдарених головою об зелений мох, сприяти пошукові суспільного консенсусу, бо ворог нині не лише у Москві, але й, на жаль, таки на Банковій, і його треба звідтіля викидати геть, причому в законний спосіб — а для цього потрібна підтримка наших ідей та нашої ідеології в суспільстві.
Питання по суті: що робити з хворими макітрою зєлєбобиками?
ЗМІ та грошей на масові заходи ми не маємо, лише особисті контакти й інтернет.
Незважаючи на жартівливий формат, я би хотів, щоб це було не просто опитування, про яке прочитали й завтра забули, а привід і запрошення до серйозної дискусії.
Що робити з хворими макітрою зєлєбобиками?
КГ/АМ!
0(0.0%)
Я порохобот. Бити, поки з них не вилізе все зелене
11(61.1%)
Я порохобот. Діяти добрим словом і ласкою
1(5.6%)
Я зєлєбобік і щасливий від кохання до мого сонечка Зе! (смайлики з квіточками)
0(0.0%)
Йа кацап і нє панімаю ету вашу мову!
0(0.0%)
Мнє похуй, налівай
0(0.0%)
Напишу про своє розуміння в коментах
6(33.3%)
Community Info