Grzegorz (grzegorz) wrote in bitter_onion,
Grzegorz
grzegorz
bitter_onion

Невивчені уроки від Наталі Іщенко

Грузія, виконуючи домовленості, вивела більшу частину своїх військ та військової техніки з Гагри та навколишніх районів. За даними з російських джерел, вивід військ, що підпорядковувалися Тбілісі, з Гагринського регіону завершився 30 вересня.
1 жовтня 1992 року збройні формування абхазької сторони – за допомогою росіян – почали штурм Гагри. Навіть російська Вікіпедія пише про "неочікуваний напад" та наводить вражаючий перелік техніки, що була задіяна абхазькою стороною»
"Було б дуже добре, якби Україна вивчила уроки інших країн і не зробила хоча б тих помилок, яких можна уникнути завдяки чужому досвіду."
"...Сочинські мирні домовленості передбачали поетапну демілітаризацію зони конфлікту під контролем міжнародних спостерігачів. Для реалізації угоди була створена об’єднана тристороння комісія з врегулювання ситуації в Абхазії.
Росіяни почали створювати у Сухумі, який тоді все ще контролювали грузини, оперативний штаб для реалізації угоди про припинення вогню. Очолив його Сергєй Шойгу. Штаб безпосередньо мав займатися розведенням військ.
З 1 до 20 серпня 1993 року грузинська сторона виконала вимоги мирної угоди. Регулярні частини були виведені або розформовані, важка техніка була вивезена з Абхазії на кораблях.
В республіку поверталися біженці. 1 вересня в школах та вищих навчальних закладах почався навчальний рік.
Як пав Сухумі
16 вересня 1993 року абхазька сторона порушила угоду про припинення вогню і почала штурм Сухумі. Захищали місто лише легкоозброєні місцеві загони самооборони і міліції.
В перших рядах атакували Сухумі росіяни – північнокавказький загін Шаміля Басаєва і козачі сотні. Допомогу здійснювали і безпосередньо російські армійці.
Грузинське населення міста або було вимушено бігти від наступаючих військ (в тому числі пішки через гори), або загинуло у своїх будинках.
27 вересня Сухумі взяли під контроль абхазькі формування. Дані про трагедію сухумських грузинів є у відкритих джерелах, і вони справді приголомшливі.
Можна тут навести лише одну деталь – голову Ради міністрів Жіулі Шартава, який був учасником об’єднаної тристоронньої комісії з врегулювання ситуації, захопили на робочому місці, а потім вбили без суду та слідства.
30 вересня абхазькі сили вийшли на кордон з Грузією на річці Інгурі. Цей день вважається датою завершення війни – збройного протистояння, яке закінчилося поразкою Грузії та перемогою абхазьких сил та їхніх союзників.
Російські миротворці
У 1993-1994 роках у Женеві відбулися переговори під егідою ООН, за посередництва Росії і за участі ОБСЄ.
Результатом стало підписання документів, в яких сторони висловили згоду на "розміщення в зоні конфлікту миротворчих сил ООН або інших сил, санкціонованих ООН" та зафіксували обопільну згоду на використання в їх складі російського військового контингенту.
У травні 1994 року грузинська і абхазька сторони підписали в Москві "Угоду про припинення вогню і роз'єднання сил".
На підставі цього документа на територію Абхазії були введені "Колективні сили СНД з підтримки миру" – тобто російські війська. Тепер вже офіційно.
З того часу до сьогодні багато чого відбулося, але принципових змін у розкладах сил не сталося: Грузії так і не вдалося поновити контроль над втраченими територіями – окрім Абхазії, це ще Південна Осетія (Цхінвальський регіон).
250 тисяч грузинських біженців не повернулися до своїх домівок. Невідомо про жоден вирок міжнародних судів щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які сталися під час війни в Абхазії.
Висновків, які з цієї трагічної історії мають зробити українська влада та українські громадяни, небагато. Їх можна звести до трьох пунктів:
1. Невизнання фактичного противника як учасника конфлікту та противника в політичному та юридичному сенсі створює умови для його позиціонування та визнання навіть на міжнародному рівні як посередника.
2. Фейковий, але визнаний статус "неучасника конфлікту" створює умови для участі фактичного учасника конфлікту в мирних переговорах в статусі офіційного посередника та навіть в миротворчих операціях як миротворця.
3. І нарешті, останнє – ніхто не може гарантувати виконання мирних угод та дотримання умов перемир'я. Зокрема, жодні міжнародні організації не можуть бути фактичними гарантами миру.
Було б дуже добре, якби Україна вивчила уроки інших країн і не зробила хоча б тих помилок, яких можна уникнути завдяки чужому досвіду."


Subscribe

promo bitter_onion march 15, 17:32 15
Buy for 50 tokens
Все слышали такую сказку, что якобы украинцы, белорусы и русские – это братский единокровный народ, который происходит якобы от триединой древнерусской народности. Ученые открыли страшную тайну – мы не братья. Праславянский этнос, конечно, существовал где-то со II тысячелетия до нашей эры, из…
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for members only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments