Кастанеда об этом ничего не писал… (ukurainajin) wrote in bitter_onion,
Кастанеда об этом ничего не писал…
ukurainajin
bitter_onion

Surschyk? Nein! (ч.1)

Оригінал допису тут: https://ukurainajin.dreamwidth.org/187898.html

На замовлення Австрійського Генштабу™ почав збирати найпоширеніші зразки народного мистецтва, які відділяють його від звання сертифікованої літературної мови. Поки що небагато, але те, що давно просилося.

Згідно чого/чому VS Згідно з чим
Тут і пояснювати нема чого. Просто правильно казати «згідно з + О.В.». Ми ж погоджуємося з кимось/чимось, а не когось чи, борони боже, комусь. То навіщо повторювати звиви загадкової російської думки?! І щоби не вставати двічі: «відповідно до + Р.В.»

Приймати (прийняти) участь VS Брати (взяти) участь
Не знаю, чому в українській, попри існування слова «учасник», не з'явилося (не зберіглося?) свого варіанту на кшталт «участувати» або «учасничити» за прикладом більшості слов'янських мов. Може тому, що виникали дурні асоціації з часником або частуванням?.. Та хай там як, маємо лише один варіант. І утворюється він точно так, як у романських і германських мовах — «брати участь». «Бра́ти», саме «бра́ти», тобто цілком рішучо та свідомо, а не приймати звідкись, як у російській.

Співпадати, співпадіння VS Збігатися, збіг
Ані дієслова «співпадати», ані йменника «співпадіння» в українській нема. Навіть не жартуватиму на обсмоктану багато разів тему падіння разом — може й було колись щось подібне, як білоруське «супадзенне», але зараз такого в літературній мові просто нема. Український відповідник побудовано за іншою логікою: «збігатися» і «збіг» відповідно. А якщо вам потрібен дієприкметник «совпадающий» на позначення якості, то це «збіжний».

Вірогідність VS Імовірність
Гадаю, багатьох у цьому випадку спантеличує співзвучність, яка виникає через тотожність першої складової в російському «вероятный» та українському «вірогідний». Утім ці слова позначають геть різний ступінь впевненості. Розгляньмо, з чого вони складаються. Російське слово походить від «веру + яти (ѩти — брать, завладевать)», тоді як українське — це «віри + гідний». Ви вже здогадалися, що буде, якщо українське слово переповісти російською? Ага, це буде «веры + достойный» — «достоверный». А що ж робити з «вероятный»? У ньому так само слід поміняти складові місцями, щоби сталося диво: «йму (имѫ — беру) + віру» — «ймовірний»!
Отже. Те, що треба брати на віру, що має характер припущення, українською звучить як «і-(й-)мовірність». А те, що є майже певним, гідним віри — «вірогідність». Кліше «вероятный противник» українською має сенс лише у вигляді «ймовірний противник». Адже вірогідним він може бути лише як доконаний факт. Так само уявна «Теорія вірогідності» — це не про шанси на перемогу у виборах (цим займається «Теорія ймовірностей»), а щось про нещиру виборчу кампанію. UPD: У деяких мовних контекстах (зазвичай про ті самі шанси) «вірогідність» вживають як начебто синонім «імовірності» — навіть у сучасному «СУМ-20» це вже вирішили зафіксувати. Але в таких випадках це синонім не української «ймовірності», а скоріше контекстуальний синонім російської «вероятности». Насправді ж ідеться про міру «певності».

Виключення VS Виняток
Якщо йдеться про прикметник або прислівник, то «виключний/виключно» та «винятковий/винятково» часто вживають як синоніми. Хоча «виключний» краще позначає те, що не припускає нічого іншого (все інше виключено), а «винятковий» набагато доречніший в описі неповторності, несхожості на інше. Можна погодитися, що різниця є не завжди очевидною. Проте «виключення» замість «виняток» вже вважається грубою помилкою, і ось чому. Звісно, можна керуватися простою логікою калькування: рос. исключать = укр. виключати, відтак рос. исключение = укр. виключення. Це так і водночас не так. Річ у тому, що в російській мові… як би це точніше висловити… розподіл на дію, що відбувається, та на сутність або результат дії не відповідає українському. Я спочатку взагалі хотів сказати, що в російській він є менш виражений, але не можу цього довести, тому просто кажу, що він інший. Тобто випадки, коли обидва значення зливаються в одній спільній формі іменника, утвореній з дієслова додаванням «-ние», дуже часто не збігаються з такими в українській. Прикладів море. Взяти хоч би «пение», відповідником якого будуть «спів» або «співання» в залежності від контексту. А з віддієслівним іменником «исключение» ще цікавіше, адже в його перекладі українською навіть корені будуть різними: «виключення з правил» — дія, за якої з правил щось виключають, і «виняток з правил» — щось, що відхиляється від правил, що є буквально «вийнятим» з-під їхньої дії. Тут, власне, та сама різниця, як між exclusion та exception.
Tags: мова, проповіді
Subscribe
Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 9 comments