Гіперболоїд отця Ондатрія
Отець Ондатрій з грюкотом відкрив двері квартири. Кожного разу коли він приходив сюди він повертався в дитинство. І байдуже що тепер ця малосімейна квартира належить його брату а батьки живуть в селі. Все одно він підсвідомо очікував що з кухні вигляне мама. Ніхто не виглянув.
Зайшов в кімнату і відчув запах сигарет. Брат лежав на кроваті і читак якусь книгу. Костилі були в іншому місці ніж зранку. Отже брат ходив, але як він міг сходити в магазин???
- ти все ж не витримав і закурив?
- а що робити? Лежати і читати. Скучно.
- звідки сигарети?
- сусідка принесла
- о, в тебе появилась "сусідка? - посміхнувся Ондатрій
- не глузуй. Це Роза Обрамівна. Вона як дізналась що я повернувся з лікарні, одразу прибігла до мене. Ми і вчора з нею курили.
За стіною прокурений голос заволав "Роттердам". "Сдєлаєм их вместє!". Лице брата перекосило.
- Задовбало. Кричить цілими днями
- Що це? Сусід захворів на голову?
- Та ні. Він давно здає хату. Тепер тут сім'я студентів. Вони просто дивляться ТВ цілими днями. А тепер в нас вибори.
- Ааа. Ясно.
- Що тобі ясно? Цілими днями зранку "Свати" а ввечері "Квартал95". А тепер ще той блазень робить країну раком. А я ж тепер дома цілими днями та й ТВ за тонкою стіною.
- То грюкни їм в стіну
- Не чують і двері не відчиняють.
Отець Ондатрій завжди був діловою людиною. Поки брат плакався в його жилєтку той подумки перебирав варіанти від подзвонити в поліцію до збирання сусідів на мітинг проти ідіотів.
Він швидко встав з крісла. "Де ящик з інструментами?". "В прихожій. Але там тема гранатомета."
За 10 звилин отець Ондатрій повернувся в кімнату тримаючи швабру з примотаним магнетроном мікрохвильовки як Дон Кіхот тримав списа. Він встромив вилку в подовжувач і став водити уздовж стіни. Голос прокуреної лярви за стіною верещав "Кумівство президента".
Але голос заткнувся на половині фрази. Брат від задоволення припіднявся на кроваті і тихенько захлопав ладонями від задоволення.
За тонкою стінкою в півцеглини почулись хлопки а майже одразу істеричний крик "Льолік что ета?"
- Електроліти, - ядовито сказав Ондатрій. Він по діловому витягнув провід з подовжувача і пішов на кухню збирати мікрохвильовку назад.
- Пажар! Льолік нєсі воду!, кричали за стіною.
Щось добрячє їбануло за стіною а потім зашипіло.
- Високовольтник, - почулося з кухні, - мабуть з розетки не витягнули. А води налили.
За п'ять хвилин задоволений отець Ондатрій повернувся в кімнату і гордо сказав що мікроволновка як нова. І навіть нема лишніх деталей.
Двері клацнули і на порозі появилась весела бабуся з кульком АТБ. Тьотя Роза, а це була вона, несла цілий пакет пиріжків, які вміють робити лише в Полтаві. Навіть через целофан відчувались аромати м1яса, сира, яйця з цибулею та яблук. В зубах тьотя Роза тримала запалену цигарку. Ондатрій завжди бачив її з цигаркою. Всі його 50 років вона завжди виглядала так - гарно одягнена, причесана, в окулярах та з цигаркою. Цікаво, скільки їй років? Невже роки над нею не можуть нічого зробити? Її зе сто років має бути!
- Як добре що я зробила стільки пиріжків. Привіт хлопчики!
Отець Ондатрій суворо глянув на неї. "Доброго дня. Тьотя Роза. Навіщо ви купили йому сигарети? Він 3 тижні в лікарні не курив!"
- Грицько, це ти для всіх отець Ондатрій. А для мене ти Грицьком був ще до твого народження. Коли я бачила твою вагітну маму. І будеш для мене Грицьком поки не зміниш тон. Як це так говорити з поважною жінкою таким чином?
- вибачте, тьотя Роза! Доброго дня, - як в дитинстві хором сказали дорослі хлопці 45-50 років.
- отець Ондатрій, щоб не турбувати вашого хворого брата, принесіть стакани з кухні. А в холодильнику компот з апельсинів та лимонів. Перекусимо і поговоримо.
"Ука! Іздєц! Что же дєлать бєз ТВ??? лять!", - почулась істерика з-за стіни.
Бабуся радісно підпригнула на стільці. "Я завжди говорила - зроби добре і Бог тобі віддячить. Тепер от тиша буде! Хана зомбовізору!"
- Загалом то Гриша зробив а не Бог!
- Як це так, Андрій? Гри... тобто отець Ондатрій, це як?
- Гіперболоїдом, тьотя Роза, - тихенько сказав молодший. А отець Ондатрій опустив очі до долу. Йому було трохи соромно.
- А знаєте, отець Ондатрій, у мене горілка є. А ці пиріжки з м'ясом. Давайте я принесу і по 50 грам?
- Не можу, тьотя Роза. Піст ще. Ні м'яса ні горілки.
Брати сиділи і насолоджувались пиріжками з саморобним лимонадом та розказами тьоті Рози. Було смачно як в дитинстві, коли мама і тато затримувались на роботі.
Іділію не могли прервати навіть істеричні воплі за стіною "Льолік хрен с нім с мясом. Пєрекантуємся на мівінє. Давай вазьмьом в крєдіт ісчо адін тілівізор. Без 95 квартала я нє магу". "Дура у нас одна степуха на дваіх". "Звані папє і что то прідумай"
- Гриц... отець Ондатрій, а той гіперболоїд він багаторазовий?, - стурбовано запитала Роза Абрамівна. Мабуть про всяк випадок.
Зайшов в кімнату і відчув запах сигарет. Брат лежав на кроваті і читак якусь книгу. Костилі були в іншому місці ніж зранку. Отже брат ходив, але як він міг сходити в магазин???
- ти все ж не витримав і закурив?
- а що робити? Лежати і читати. Скучно.
- звідки сигарети?
- сусідка принесла
- о, в тебе появилась "сусідка? - посміхнувся Ондатрій
- не глузуй. Це Роза Обрамівна. Вона як дізналась що я повернувся з лікарні, одразу прибігла до мене. Ми і вчора з нею курили.
За стіною прокурений голос заволав "Роттердам". "Сдєлаєм их вместє!". Лице брата перекосило.
- Задовбало. Кричить цілими днями
- Що це? Сусід захворів на голову?
- Та ні. Він давно здає хату. Тепер тут сім'я студентів. Вони просто дивляться ТВ цілими днями. А тепер в нас вибори.
- Ааа. Ясно.
- Що тобі ясно? Цілими днями зранку "Свати" а ввечері "Квартал95". А тепер ще той блазень робить країну раком. А я ж тепер дома цілими днями та й ТВ за тонкою стіною.
- То грюкни їм в стіну
- Не чують і двері не відчиняють.
Отець Ондатрій завжди був діловою людиною. Поки брат плакався в його жилєтку той подумки перебирав варіанти від подзвонити в поліцію до збирання сусідів на мітинг проти ідіотів.
Він швидко встав з крісла. "Де ящик з інструментами?". "В прихожій. Але там тема гранатомета."
За 10 звилин отець Ондатрій повернувся в кімнату тримаючи швабру з примотаним магнетроном мікрохвильовки як Дон Кіхот тримав списа. Він встромив вилку в подовжувач і став водити уздовж стіни. Голос прокуреної лярви за стіною верещав "Кумівство президента".
Але голос заткнувся на половині фрази. Брат від задоволення припіднявся на кроваті і тихенько захлопав ладонями від задоволення.
За тонкою стінкою в півцеглини почулись хлопки а майже одразу істеричний крик "Льолік что ета?"
- Електроліти, - ядовито сказав Ондатрій. Він по діловому витягнув провід з подовжувача і пішов на кухню збирати мікрохвильовку назад.
- Пажар! Льолік нєсі воду!, кричали за стіною.
Щось добрячє їбануло за стіною а потім зашипіло.
- Високовольтник, - почулося з кухні, - мабуть з розетки не витягнули. А води налили.
За п'ять хвилин задоволений отець Ондатрій повернувся в кімнату і гордо сказав що мікроволновка як нова. І навіть нема лишніх деталей.
Двері клацнули і на порозі появилась весела бабуся з кульком АТБ. Тьотя Роза, а це була вона, несла цілий пакет пиріжків, які вміють робити лише в Полтаві. Навіть через целофан відчувались аромати м1яса, сира, яйця з цибулею та яблук. В зубах тьотя Роза тримала запалену цигарку. Ондатрій завжди бачив її з цигаркою. Всі його 50 років вона завжди виглядала так - гарно одягнена, причесана, в окулярах та з цигаркою. Цікаво, скільки їй років? Невже роки над нею не можуть нічого зробити? Її зе сто років має бути!
- Як добре що я зробила стільки пиріжків. Привіт хлопчики!
Отець Ондатрій суворо глянув на неї. "Доброго дня. Тьотя Роза. Навіщо ви купили йому сигарети? Він 3 тижні в лікарні не курив!"
- Грицько, це ти для всіх отець Ондатрій. А для мене ти Грицьком був ще до твого народження. Коли я бачила твою вагітну маму. І будеш для мене Грицьком поки не зміниш тон. Як це так говорити з поважною жінкою таким чином?
- вибачте, тьотя Роза! Доброго дня, - як в дитинстві хором сказали дорослі хлопці 45-50 років.
- отець Ондатрій, щоб не турбувати вашого хворого брата, принесіть стакани з кухні. А в холодильнику компот з апельсинів та лимонів. Перекусимо і поговоримо.
"Ука! Іздєц! Что же дєлать бєз ТВ??? лять!", - почулась істерика з-за стіни.
Бабуся радісно підпригнула на стільці. "Я завжди говорила - зроби добре і Бог тобі віддячить. Тепер от тиша буде! Хана зомбовізору!"
- Загалом то Гриша зробив а не Бог!
- Як це так, Андрій? Гри... тобто отець Ондатрій, це як?
- Гіперболоїдом, тьотя Роза, - тихенько сказав молодший. А отець Ондатрій опустив очі до долу. Йому було трохи соромно.
- А знаєте, отець Ондатрій, у мене горілка є. А ці пиріжки з м'ясом. Давайте я принесу і по 50 грам?
- Не можу, тьотя Роза. Піст ще. Ні м'яса ні горілки.
Брати сиділи і насолоджувались пиріжками з саморобним лимонадом та розказами тьоті Рози. Було смачно як в дитинстві, коли мама і тато затримувались на роботі.
Іділію не могли прервати навіть істеричні воплі за стіною "Льолік хрен с нім с мясом. Пєрекантуємся на мівінє. Давай вазьмьом в крєдіт ісчо адін тілівізор. Без 95 квартала я нє магу". "Дура у нас одна степуха на дваіх". "Звані папє і что то прідумай"
- Гриц... отець Ондатрій, а той гіперболоїд він багаторазовий?, - стурбовано запитала Роза Абрамівна. Мабуть про всяк випадок.