Відданість традиціям. Про «штучність» мов
Пан henry_flower мимоволі і без лихого наміру надав отакі координати:
„Ещё помните, как будет "кирпич", или "фонарь"? Ну, навскидку. Цегла и лихтарь, правильно. От Ziegel и Leuchte соответственно. Ещё примеров сами легко вспомните.
Это же искусственный язык. Как эсперанто. Основа славянская, а детальки из немецкого, польского, венгерского. Лишь бы подальше от русского.‟
То я змушений дещо прояснити:
К | Кирпич:
- кирпи́ч др.-русск. кирпичь (Домостр. Заб. 137, К. 68), кирпичный, 1 Соф. летоп. (часто). Заимств. из тюрк.: ср. тур. kirpiǯ, тат. kirpič «кирпич», азерб. kärpχič (Фасмер)
- Кирпи́ч. Название этого строительного материала было заимствовано древнерусским языком из тюркских. В татарском находим кирпич того же значения (Крылов)
Ф | Фонарь:
- Фона́рь. Восходит к древнегреческому phanarion от phanos — «свет» (Крылов)
- Фона́рь. Древнегреческое «фа́нoc» значило «свет», «факел». В средневековом греческом языке появилось слово «фанарин», «фанарион», означавшее «светоч». В новогреческом языке оно изменилось в «фанари». Наше «фонарь» отсюда родом. (Успенский)
- фона́рь род. п. -я́, укр. фона́р, др.-русск. фонарь (I Соф. летоп. под 1319 г., 215, Домостр. К. 54 и сл., Заб. 131 и сл., Триф. Короб., 1584 г., 107 и др.). Из ср.-греч. φανάρι(ο)ν, нов.-греч. φανάρι — то же от греч. φΒ̄νός «светильник, свет, факел». (Фасмер)
- ФОНАРЬ. Др.-рус. Заимств. из ср.-греч. phanarion — суф. производного от греч. phānos «светильник» < «свет». Ср. светоч. (Шанский)
У мене вже десь ворухнулося хворе бажання, аби з російської якимсь чином прибрали всі «неспоконвічні» германізми, латинізми, галліцизми — особливо галліцизми, бо це схоже на «галицизми», — які було насмикано за вікнопрорубальної доби і пізніше. Я би охоче подивився, як «Хан та Патріарх» самотужки, але впевнено крокують у власне майбутнє, маючи при собі лише татарські кирпичи та візантийський фонар.
І наостанок ще декілька слів за «слов'янську основу», щоби уявляти собі, яка цікава річ, розвиток мов. Це правда, що слово «цегла» має не слов'янське, а… латинське коріння — від tegula, від якого зокрема походять англійське tile, турецьке tuğla та грецьке τούβλα і навіть угорське tégla (фін. tiili, ест. tellis). У римлян це була така покрівельна плитка з обпеченої глини. Але подивімось, що там у слов'ян: білор. цэгла, серб. цигла, болг. тухла, макед. тегла, поль. cegła, чеськ. cihla, словц. tehla. Щоправда, словенці та серби з хорватами ще мають більш сучасний, вже слов'янський синонім, і це не засушений на сонці «кирпич», а opeka, який натякає на досконаліший процес виготовлення. Бач, як усі слов'яни разом змовилися, лишь бы подальше от русского!
Community Info