Спочатку коли руцня вбивала на Майдані цвіт нації. Потім коли руцня стріляла з ракет по нашіх містах з кацапського Гуково.
І коли руцня вбила дітей на Боїнгу МН17 і орала що то ми.
Ми купляли будівельні наколінники та карманні Біблії і слали їх в АТО. Молились і плакали за наших солдат.
З кінця 2014 року ми почали ридати від сміху, читаючи про ракоцапів. Той над ким сміються вже не страшний. Ми друкували економним принтом пости Лука (з каментами кадетів) та слали в АТО разом та Сілоксом.
Лук, ти воюєш 4 роки 5 місяців і 29 днів.
Дякуємо тобі за то!
Здоров'я, щастя, таланту. Вертайся зі щитом!
З днем народження,
пане Профессоре!
Community Info