nik_adams (nik_adams) wrote in bitter_onion,
nik_adams
nik_adams
bitter_onion

Не Yoбарi

Як хрестик під шкірянкою червоного комісара, таємна кацапська скрепа -- імперські амбіції. Зазвичай вони в цьому не зізнаються (наших там нет), але за певних умов, коли буває зустрічаєш старезного друга- росіянина, майже брата, довго розмовляєш з ним за життя, старанно уникаючи гострих тем, а потім, коли майже брат розслабляється і втрачає пильність, питаєш: "Шо ж ви так?", він відповідає: "Ну ты же понимаешь, у нас имперские амбиции..." і так значуще лупає очиськами, що хочеться негайно підірватися і бігти на Донеччину, щоб підставити там свою голову під яку- небудь "градину", аби тільки не розчарувати брата, нагло вирвавши його зі світу солодких ілюзій. Власне, дослідженню імперських амбіцій я і вирішив присвятити свій рефератик. Імперські амбіції кацапів доречно порівняти з амбіціями мачо. Що робить мачо? Правильно, мачо кохає жінок. Що робить людина з амбіціями мачо? Дивиться в зеркало і бачить там простих краснодарських пацанів Славіка і Дімона і хоче любити жінок. Тобто, все необхідне для того, щоб любити жінок у них є, і бажання, і у фізіологічному плані все гаразд. Але не йобарі вони, однозначно. Те ж саме і з імперськістю - ти або Імперія, або у тебе імперські амбіції. Справа в тому, що гопника від геополітики роблять гопником рефлекси, а не рефлексії. Виглядає це приблизно так: "Хімічна зброя є?" "Немає..." "А еслі найду?" Кілька точкових ракетних ударів, миттєва наземна операція, фраєра, що сплутав рамси, покарано, справедливість торжествує. Це імперія. А коли Хуйло з хуйленятами приходять до дорослих хлопців, щоб ті прийняли їх до своєї компанії, несміливо тицяючи куценьке порт- фоліо зі своїми подвигами, мовляв, і там ми насрали, і там, але то ніби і не ми, а вони самі собі, то амбітних Славіка і Дімона дипломатично відтісняють європейськими дупцями цілуватися з коалою, натякаючи на їх місце в світовому геополітичному розкладі. "Хуня ета, а нє ноучная работа", скаже умовний кацап. "Ґдє рєкомєндованая літєратура, істочнікі, авторітєтниє монографіі ґдє ета всьо ґдє?" Іх єсть у мєня! Один відомий кацап, чи то білоруського, чи то польського походження, такий авторитетний, що далі нікуди, свого часу присвятив мало не тисячу сторінок дослідженню про душевні тєрзанія рефлексуючого і амбітного молодого нероби. Пам'ятаєте, "тварь я дрожащая или право имею?" Шкода, що у кацапів прийнято пишатися своїми класиками, замість того, щоб їх читати. А якщо й читають, то якось по- дебільному. Там ще таке є "настоящий властелин, кому все разрешается, - громит Тулон, делает резню в Париже, забывает армию в Египте, тратит полмиллиона людей в московском походе и отделывается каламбуром в Вильне; и ему же, по смерти, ставят кумиры; - а стало быть, и все разрешается". Підтверджуючи теорію про схильність народів Північної Нігерії до карго- культів, Хуйло забуло свою армію на Донбасі і тепер сидить і чекає, коли ж нарешті вже прийдуть вінчати його на Імператора. Дарма. Насправді, книга про те, що дорога, на яку ступила Кацапія, веде не на світовий Олімп, а до ситцевої кофтини Сонєчки Мармєладової, щоб плакатися в неї і каятися, каятися і плакати. Передайте про це Хуйлу як побачите, а кадет Нік Адамс доповідь закінчив.
Tags: foshter's award, лингвоинвалиды, ноука
Subscribe
Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 7 comments