Віктор Литовченко. Твір


27th Березень 2019 

anti-colorados

Від редакції

Як добре знають наші читачі, ми не поширюємо текстів, які написані не для ЛО і вже десь публікувалися, але зараз робимо виключення з двох підстав. Перша – автор тексту Віктор Литовченко, сам про це просив у самом кінці тексту. Друге. Він описує перфоманс, на якому ЛО не буде присутня з фундаментальних підстав. Ми робимо свою справу лише для самої справи і не потребуємо публічності. Цей принцип закладено тому, що ми, ви, вони не знаємо імен багатьох людей, які поклали своє життя у бою з ворогом. Більш того, є справжні герої, які просто зробили свій вибір і розуміючи важкість ситуації, з власної волі, залишилися прикривати вогнем товаришів, які знаходилися за крок від загибелі.

Вони лишилися там, у тому бою навіть не залишивши нам згадки про цей бій. Просто потім хлопці, яким вдалося вийти з пекла, розповідають, що сталося диво. Але часто, у цього дива було своє Ім’я і Прізвище, яке ми так і не зможемо встановити, як не встановимо і факт того останнього героїчного бою. Так от, ми для себе вирішили, що залишимося такими ж невідомими, бо так буде справедливо. Зауважу, це наша редакція вирішила для себе і це – наш вибір і ніяк не приклад для інших. З цієї підстави ми просто не можемо бути присутніми на таких хаходах, на кшт тієї, що описав пан Литовченко, але вона була дуже цікавою і ми надаємо нашим читачам змогу дізнатися про неї зі слів добродія Литовченка. Отже – текст.

“Як я сходив до Президента. Твір.
Ви уже напевне чули, що учора купка продвинутих блогерів зустрілася з Порошенком і його командою. Так от цього разу в їх число потрапив і я. Поламався для виду і таки пішов. Зустрічалися не в Адміністрації, оскільки зустріч була абсолютно неформальною, а в Штабі ББП Солідарність, чи як там воно офіційно називається, не знаю. На зустріч прийшло чоловік 40-50, більшість із яких я наче знаю по фейсбукам, але там нарешті очно познайомились і роззнайомились. Часу було для того достатньо, провели ми там більш ніж половину дня.
Окремо наголошу – це не пресуха і не виставка найкрутіших блогерів. Реально неформальна тусовка, куди потрапили більш ніж очевидні прихильники Порошенка. Тому розмова була досить відкритою і відвертою. Порошенко навіть зі старту для розрядки демонстративно зняв галстук.
Але почну по порядку. Спершу «на розігріві» виступило кілька інших членів його команди. Я їхні виступи переповідати не буду – це багато хто знімав на відео, уже повкидали в інтернет. Так, лише коротенькими ремарками. Почав Ахтем Сеітаблаєв. Але тут був явний удар в штангу. Не знаю на що розраховував Ахтем, але приходити на зустріч настільки непідготовленим і по ходу щось там видумувати про що поговорити і перескакувати з теми на тему – виглядало досить несерйозно. Тому я вам навіть не зможу нічого переповісти з його сказаного – реально ні за що зачепитись, суцільна вода і обтічні фрази ні про що.
А як, Ахтеме, треба готуватись до зустрічей, повчіться у Геннадія Зубка, того, який Віце-прем’єр-міністр та Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Тема від мене далека, то я реально провтикав початок. Але той так загорівся розповіддю, показував такі добротно зроблені слайди (нам усім це ще й роздали в роздрукованому вигляді до самого початку), що по ходу і мене затягло. І я з подивом дізнавався ніфіга не маленький об’єм роботи, провернутий його конторою в сфері децентралізації. Про те, як вся Україна на 40% покрилась свіжими ОТГ, наскільки це розкачало регіони і про те, як 52% бюджету уже залишається на місцях. Коротше, дізнався стільки всього цікавого, що аж задався питанням – а як так трапилось, що ми усе це чуємо за кілька днів до виборів? Тут би повчились у запорєбріка, які з десятої частини зробленого уже такий би кіпіш підняли, що воно би з кожного утюга оралось би і всім дірки в голові цим усім ретельно просверлили. Так там народ з гімна пулі ліпить, а тут реально зроблена робота.
Потім прийшов Полторак, якого зустріли оплесками. Він, само собою, розповів про армійські реформи. Я там трохи нуб, тому нехай Мартін Брест, Мирослав Гай чи Капітан Прайс розкажуть детальніше. Я лише оцінив масштаби цієї роботи. Ну і почув те, що хотів почути. Всі розуміють, що сучасна війна у першу чергу ведеться ракетами. І ними ми якраз почали затарюватися. Їх ще далеко недостатньо, але план поетапного ними насичення є і він активно реалізується. На моє тупе питання «А раптом у Путіна таки криша остаточно поїде і він попре в усю дурь, наскільки довго ми зможемо протриматися?», Полторак спокійно відповів: «Довго». Проблема, мовляв, тільки в одному – як швидко перебудуємо економіку на воєнні рейки. Воєнний стан дав можливість спробувати на практиці, полізли якісь конкретні боки, які зараз думаємо як латати. Шкода тільки, що експеримент провели не так комплексно як хотілось. Карочє, привіт диванним хомячкам, які орали – а нафіга воно було треба? З резервами проблем немає, озброїлись уже нехіло. Проблеми знаємо, потихеньку вирішуємо. Напічкані війська по кордону нас уже не лякають. Раптом що, оркам доведеться на повну включатись і це все захлинеться реальними втратами. Які їх і зупинять. Враження від Полторака – Мужик! Реальний мужик.
Далі прийшла Іра Геращенко, яка порозповідала шутки-прибаутки зі своїх мінських рандеву з макєєвським люмпеном. Ну іще там багато чого прикольного по мєлочі. І під кінець публіка почала її активно давити щодо наступних президентських виборів. Ні да, ні нєт не сказала – будуть праймеріз, побачимо. Але по очам було видно, що рішення давно прийняте. І це гуд.
Тим більше, що Порошенко прямо з порога одразу поцікавився, чи уболтали ви її на 2024 рік? Порошенка ми чекали довго. Нас, само собою, пошмонали. Вся техніка з залу улєтучилась. Тому записів ні в кого немає, максимум писалося щось у блокноти. Я можливо щось записав неточно, переповідатиму з пам’яті основні тези. Тому раптом що – сорян. Табу на все сказане не було. Двічі тільки попросив на нього не посилатись в конкретиках. Не буду.
В перемозі на виборах Порошенко впевнений. Навіть частину блогерів після їх упадніческих питань підбадьорював: вище ніс! В таких умовах показати таку динаміку – вам це щось же має говорити? Але на згадку про один тур – будьте реалістами. Доведеться ще добре попахати між першим і другим турами. Пахать готов, ефект від зустрічей в регіонах радує. Ну і далі розповідав про плани без оглядок на «а раптом».
Про Коломойського – виключно зневажливо «етот мошеннік».
Про НацЖон і всякі решту Національні Корпуси: нацисти. Відкрили ящик пандори. Недооцінювати їх не треба, але і боятись нічого. Як робиться – я показав, коли сміливо на них пішов і вони розступились. Після чого начальник охорони ледь не звільнився, а Цеголко охрип. Мав розмову з «одним міністром» і попередив про наслідки. Попервах приходили навіть домовлятись, були послані нахрєн. Після виборів готовий жорстко з цієї надмірною нацистською мілітаризацією розібратись. Бабки у них з’явились, бо вони успішно затероризували кількох олігархів. Ті сцикнули і відкупились. Прізвища назвав, але якраз тут попросив на нього не посилатись. Ні, не Коломойський.
Виходка 1+1 взбісила. Я, каже, взяв собі за правило не судитися з пресою, але все має свою межу. Першими під каток попали правдоруби з BBC. Трамп не захотів з ними зв’язуватись, тому Порошенко вирішив лупонути їх сам. Зараз пробують з ним негласно домовитись. Відмовив. 160 тисяч запропонованих фунтів моральної компенсації офіційно переведе на армію. З 1+1 намірений розібратись дєрзко, «до парламентських виборів контент там сильно зміниться, от побачите». Згадав і про медведчуківські канали, намєкнув, що тих чекатиме теж веселеньке життя, як і їхнього босса особисто.
На армію та купу інших проектів (згадав про корпус в Охмадиті та Театр на Подолі) витратив особистих 1,5 мільярди. Витрачав без шуму і надмірного піару, що ми і так уже знаємо.
МінСтець – збитий льотчик, це ясно давно, Стецю він прямо це сказав. Експеримент не те щоби зовсім невдалий, але видно, що такими методами інформаційні перемоги не клепаються. Надалі будуть залучатися в цю історію американці з усім своїм НАТО. Типу: ми уже лупимось з путінськими, долучайтесь, фінансуйте, ми вас багато чому повчимо. Ну і самим треба серйозно мобілізуватись, бо основна загроза для України – гібридна агресія Рашки. В рамках якої нам нав’язали тезу про першочергову боротьбу з дикою корупцією. На фоні якої виплила купа напічканих імпортним баблом «антикорупціонерів», які під цим дахом займаються політичною боротьбою.
Ні, корупції валом, тут ніхто не заперечує. І я сам, каже, хочу з нею боротись. Але не брати з Заходу гроші на «всяку галіматью», на яку нам влили мільйони і які нам точно не потрібні, ми будемо тільки починати вчитись. Не всяка допомога благо.
В боротьбу з гібридним ворогом треба активніше залучати Європу, яка тупо прохлопала, як орки навчились користуватись її демократичними інструментами. Навів приклад Шарія. Даля Грібаускайте навіть не повірила, що той до цих пір числиться в її країні політичним біженцем, чи як там цей чорт числиться… Навіть довго переконувала Порошенка, що той щось напевне сплутав. Ай-ай-ай, Даля…
Плани щодо розвитку України – «Не догнати Польщу, а перегнати США»
Щодо Гладковського-Свинарчука. Прізвища як такого не назвав, але при згадуванні самої теми його це очевидно підбісило. Обурювався, що на старті були домовленості на темі армії не заробляти. Тому чувака ніхто не те, що не кришуватиме, а навпаки – «навіть якщо він не винен, нехай сам доказує свою невиновність». Презумпція знімається. Апріорі винен. Ату його!
По Зе і Йу сильно не парився. Сказав, що на кожен план Зе і план Йу відповість планом П. Позлостивив на тему Московського патріархату. Влупили його влучно і правильно. І коли МП прийняв рішення підтримати Йулю, це ще раз показало, що попали влучно, «бо Господь забрав у них розум».
На День тиші поїде в Маріуполь відкривати новий нічний потяг. В планах відкрити аеропорт, за що Генштаб його сварить. А ще «виб’ю гроші в Євросоюзу» на електрифікацію залізниці і пущу туди Інтерсіті. Бо ніщо так краще не переконує орків, як спокійне і комфортне життя в Маріуполі.
Отак некоротко наче усе. Раптом що згадаю, буду дописувати. Чи раптом що не так зрозумів і мене поправлять, тихенько справлю, наче так і було.
Ну а загалом враження таке: якби я не був порохоботом, я б ним став після сьогоднішньої зустрічі. Вміє він росположити до себе і зарядити на хороше, тут йому рівних іще пошукай.
ПОШИРЬТЕ ПЛІЗ. Я так довго це писав ))))”

Error

Anonymous comments are disabled in this journal

default userpic

Your reply will be screened

Your IP address will be recorded