September 28th, 2017

golohv2

про украинских модераторов российского фейсбука

Рашистская пропаганда часто маскируется под антирежимную. Вот свежий и достаточно яркий пример, учитывая количество фейсбучных банов gorky_look. Явный пидорогей и скрытый рашист Красовский сначала очень эмоционально трясьот подгорелым от ужаса овцапьих реалий пердаком, а потом выдайот отакое:

[Если раха заблокирует ФБ, то] "Мы обнаружим себя ровно в том месте, в котором обычно себя обнаруживает российская интеллигенция в такого рода ситуациях, когда мы поймем, что на нас всем абсолютно наплевать – и русским властям, и американским вот этим собственникам. Мы вообще для них никто, понимаешь? Вообще никто. Не существует русского Facebook, нет даже русского офиса Facebook. Не потому, что это какое-то презрение к России или что-то, а есть несколько украинских модераторов, которые сидят в Дублине и модерируют весь русско— и украиноязычный контент. Просто потому, что мы вообще ничтожны вот в этом огромнейшем англоязычном рынке."

http://echo.msk.ru/programs/personalno/2062688-echo/

Запомьятайте мальата: в каждом пидорогее прячется скрытный рашист.

Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.

Украинцы - не русские. Издатель "Московского телеграфа", 1830 г.

Originally posted by tipa_bandera at Украинцы - не русские. Издатель "Московского телеграфа", 1830 г.
Из книги историка Сергея Белякова  «Тень Мазепы: Украинская нация в эпоху Гоголя»:



Интересно, не имел ли он ввиду (говоря о руссах), концепцию следующего немецкого ученного:

[Spoiler (click to open)]
Книга вроде интересная, постараюсь прочитать и показать  самое интересное тем, кто меня читает.

В тему: Украинцы - не русские. Авторитетное мнение князя Долгорукова.

Парадокс, 1816.

Originally posted by tipa_bandera at Парадокс, 1816.
Русские путинцы говорят, что Украину придумали большевики в 1917 году, а в Харькове уже в 1816 г. издавался "Украинский Вестник":

Collapse )
Кроме этого в Харькове в 1824 году издавался "Украинский журнал", а с 1831 "Украинский альманах".
отдыхаю

FAQ з "угорського питання" на Закарпатті

Originally posted by pan_baklazhan at FAQ з "угорського питання" на Закарпатті

Весною цього року попросили мене написати такий от FAQ з  "угорського питання" на Закарпатті для сайту "Факти.ICTV". Я й написав, хоча не дуже хотів, і далося мені то не дуже просто. Бо  cам я щиро дивуюсь, а подекуди й заздрю людям, які можуть побувати в чужому краю день-два, а тоді з апломбом розповідати своїй аудиторії “Я там побував і у всьому розібрався”. Все своє життя, а це сорок два роки, я живу в закарпатському Берегові – а от не у всьому розібрався, і будучи й сам і журналістом, і публіцистом, і блогером, зазвичай, відмовляюсь від прохань колег розказати, що ж там у нас відбувається – але так, щоб усе по поличках. Та від долі не втечеш, і рано чи пізно доведеться таки розкладати. Добре, коли тобі дали перелік питань, на які спробуєш відповісти – максимально об’єктивно і при цьому суто суб’єктивно, з вже позабутою приміткою, як колись писали в соцмережах, “ІМХО”. Отже, відповідаю.

Що таке Закарпаття?

Закарпаття – це край, який приєднали до СРСР (формально, звісно, до УРСР, але в ті часи сама об’єктність начебто Української РСР була формальністю) під завершення 2-ї світової війни, офіційно в жовтні 1944, хоча всі формальності були оформленні аж на початку 1946-го, тож, майже два роки Закарпатська Україна (не плутати з швидкоплинною Карпатською Україною) існувала в невизначеному статусі, і про неї зараз відомо хіба історикам та філателістам (останні полюють за цінними поштовими марками цієї напівдержави). Достеменно невідомо, коли точно з’явилося саме поняття «Закарпаття» (скоріш за все, наприкінці 19-го століття), адже майже тисячу років край знаходився «під мадярами» – в Угорському королівстві, Австрійській імперії, Австро-Угорській Імперії, причому в складі чотирьох окремих комітатів, кордони яких дещо не збігаються з межами сучасної області. З 1920 по 1939 в якості автономного краю Підкарпатська Русь нинішнє Закарпаття перебувало в складі першої Чехословацької республіки, з 1939 по 1944 знов опинилося під владою Угорщини, і лише після 2-ї світової почалася українська історія краю – спочатку радянської України, а з 1991 – незалежної. Втім, тут треба додати, що з’єднатися з Україною мешканці краю мали намір задовго до сталінської анексії. Тут можна назвати принаймні дві значні віхи – створення Гуцульської республіки в 1919-му та проголошення Карпатської України в 1939-му. З іншої сторони, це прагнення поділяло далеко не все населення краю. Але так можна надто глибоко зайти за межі цього стислого екскурсу. Наразі ж Закарпатська область України – це регіон площею 12 800 км², з населенням в 1.25 мільйони людей, межує аж з чотирма країнами ЄС – Румунією, Угорщиною, Словаччиною і Польщею. З останньою, щоправда, зовсім невеличким шматком і без жодного пункту пропуску, на відміну від інших країн. Вирішити цей недолік намагаються вже давно, але поки що безрезультатно. Край відомий своєю багатонаціональністю, згідно перепису 2001 року (більше й не проводилося) на Закарпатті 80.5 % населення є українцями, 12 % - угорці, 2.5 – румуни, 2.4 – росіяни, 1.1 – цигани, 0.4 – словаки, і ще зовсім потрошку німців, білорусів, євреїв та поляків. Можна впевнено стверджувати, що циган в реальності значно, в рази, більше. А ще можна окремо розглянути русинське питання – але наразі я цього робити не буду. Додам тільки, що таким себе назвали близько 10.000 чоловік під час того єдиного перепису, хоча деякі нині принишклі русинські активісти обіцяли до 600 тисяч.

Чому Закарпаття межує з 4-ма країнами, а проблема з угорцями?

А от на це питання відповім так – це залежить від того, що вважати проблемою. У мене, приміром, з угорцями проблем нема. Хоча це якщо дуже коротко, бо насправді таки є. Угорська громада, на мій погляд, аж надто намагається законсервуватись сама у собі, і не прагне виходити на контакт з українською громадою навіть в аполітичних речах типу обговорення проблем нашого спільного міста Берегова. Берегово, яке носить заяложений журналістами штамп «столиці угорців України», і справді є найбільш угорським містом нашої держави, але про столицю вже давно не йдеться. Адже внаслідок масової міграції на історичну батьківщину та заміщення населення угорців в цьому 27-тисячному містечку вже давно не 75 %, як в 1990-м, а менше половини (згідно все того ж перепису – 48 % на 2001 рік, а зараз й того менше). Тим не менш Берегівський район залишається найбільш «угорською» адміністративною одиницею України – 76 % населення, в деяких селах цей показник навіть вищій. Другим іде Ужгородський – 33%, Виноградівський – 26 %, Мукачівський – 12 %. В решті районів кількість угорців коливається від майже 4 % (Хустський) до 0.02 (Міжгірський). На карті видно, що угорці Закарпаття (відтак, і України) проживають на смузі вздовж річки Тиса, що й дає декому з угорських активістів та політиків (як закарпатських, так і з Угорщини) підставу говорити про Притисянський автономний округ. Але й ця тема потребує окремного розгляду.



Collapse )