August 30th, 2015

Grzegorz Brzęczyszczykiewicz

расия не Италия или почему санкции теперь сработают

Почему Италия чихала на санкции в 1935 году, а рашка загнется?
Есть три большие разницы между Италией и лишнехромосомией:

  1. Разный уровень развития экономики
    Италия эпохи Дуче - развитая европейская страна с мощной индустрией и могучим научным потенциалом. А в некоторых областях, - в частности, в атомной физике и в подводных технологиях, - страна была в числе мировых лидеров. Макаронники вполне могли обойтись без импортных винтовок, автомобилей, самолетов, кораблей, радиоламп и, уж тем более, без заграничного сыра и вина. Более того, Муссолини продавал т.Сталину такие ништяки, как суперсовременный скоростной крейсер (ЛЭМ) "Ташкент"... (с) Алексей Мелешев (тут).
    Итальянцы действительно к 1925 году уже неплохо стояли на ногах благодаря политике либерализма. Первый в мире автобан - именно итальянцы построили. И наука у них была на высоком уровне. Разобрав первую немецкую лодки довольно быстро построили свои. Емнип, итальянские лодки были очень неплохи в своих классах. А итальянские электромоторы??? Можно ли сказать это про импортозаместителей, которые без укров не могут ни самолет собрать ни ракету запустить?

  2. Мораль (моральность)
    В Италии было определенное единение народа и руководства страны. Когда в Италии решили собирать золото, то сдавали его все. Сенаторы отдавали свои медали, Луиджи Пиранделло отдал медаль Нобелевского лауреата, королева Елена и жена Муссолини — свои кольца, сам Муссолини сдал все золотые вещи (около 400 грамм золота) и и собственные серебряные бюсты, полученные в подарок (около 2 тонн серебра).
    В Хуйлостане... Ну вы поняли.

  3. Путь вперед versus дидываивале
    Итальянский фашизм и немецкий нацизм был направлен в будущее. А вот рузьке мир (он скорее нацизм чем фашизм) направлен в прошлое - в виликие пабеды дидов.
    Даже Грузия и Украина - войны ситуативные а не "стратегические". Если бы они были частью игры, то осмысленно было бы развивать регионы хотя бы до уровня форпоста а не уничтожать их экономически.


Это обсуждение факта историиCollapse )



Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.
Grzegorz Brzęczyszczykiewicz

post

нє могу нє скопіпастіть прекрасноє!

Originally posted by tassadar_ha at post
— Это верно, — сказал Джо. — Прежде я об этом не думал, а теперь, когда я сделался правосеком, я и сам вижу, что правосечить куда веселее.
— Видишь ли, — объяснил ему Том, — теперь бандеровцы не в таком почете, как прежде, а к правосеку люди всегда относятся с большим уважением. Бандеровцы должны непременно носить мазепинку, ненавидеть все русское, спать в крыйивках, стоять под дождем и…
— А зачем они ненавидят все русское, — перебил его Гек, — и зачем спят в крыйивках?
— Не знаю… Такой уж порядок. Если ты бандеровец, хочешь не хочешь, а должен проделывать все эти штуки. И тебе пришлось бы, если бы ты пошел в бандеровцы.
— Ну нет! Шалишь! — сказал Гек.
— А что бы ты сделал?
— Не знаю… Сказал бы: не хочу — и конец.
— Нет, Гек, тебя и слушать не будут. Такое правило. И как бы ты нарушил его?
— А я бы убежал, вот и все.
— И был бы не бандеровец, а олух! Осрамился бы на всю жизнь!

Я не знаю, кто именно за поребриком решил форсить тему бандеровцев, а не, например, петлюровцев, но - большое человеческое ему спасибо. Без него работы было бы намного больше.



История будет благодарна Путину

Оригинал взят у verola в История будет благодарна Путину
за его нападение на Украину. Цинично это говорить, учитывая степень разрушения Луганской и Донецкой областей, гибель людей, будущую трагическую судьбу Крыма. Но это всё-таки именно так, мама История будет ему благодарна, и это почти единственное за что она будет благодарна ему.

Этим нападением Путин окончательно похоронил СССР, скомпрометировал в корне неогебешную идеологию "воровского государства", освободил миллионы украинцев и русских, живущих в Украине, от совкового мировоззрения.

Collapse )
Grzegorz Brzęczyszczykiewicz

Не надо развадить это самое самое это

...Или открытое письмо пану Гурбузу kym_garbyz в продолжение вот этого трэда.

>он троллит. несомненно. Но вопрос, который он поднимает--очень важный. В чём он он прав, так это в том, что среди некоторых слоев укропов царит реваншизм, порой граничащий с узким нацизмом (антирусским). Но это всё издержки войны, надеюсь после окончания--украинцы возьмут себя в руки и не позволят реваншизму развиться , и не повторят ошибок кацапов.Реваншизм ни к чему хорошему не приводит. Для большинству людей из клуба, красной тряпкой служит само российское гражданство. О языковой, (чисто надуманной) проблеме, вообще молчу--ибо обращать внимание на маразм, когда в защиту мовы (и даже больше--против русского) пишут гневный текст, на чистейшем русском--это верх идиотизма. Так же, товарищество грешит абсолютизмом. Мы все мимикрируем и являемся частью ваты. Например, если затронуть вопрос касаемо тарифов ЖКХ, то 86% украинцев, тут же становятся ватой))))

И вот мой развернутый ответ, потому как продираться _там_ - совсем неудобно.


Collapse )


Collapse )


Collapse )

Collapse )

Савсэм мораль:
Нет никакого важного вопроса о реваншизме и антирусизме. Это такой же миф, как и русофобия.
К каждому относятся так, как он относится к нам.
Так было, так есть, так и будет.


Grzegorz Brzęczyszczykiewicz

Збройни справы

Я хочу вам, други, напомнить про свой недавний пост про легализацию оружия http://bitter-onion.livejournal.com/197302.html.

Законопроект №1135-1 призван начать решать некоторые законодательные проблемы, в частности проблему релоадинга, что позволит снизить цену патрона для снайперов АТО в несколько раз. На данный момент мы имеем законы уровня диких тоталитарных стран. Я вас прошу: будьте добры, сходите завтра, 31 августа, с 9:30 до 18:00 на Грушевского 5. Сами собой, без вашей активности проблемы решаться не будут и продолжится бюрократический футбол.

Возможно, что  согласный с тем, что такой закон нужен, не сможет пойти. Тогда попрошу подписать петицию: https://petition.president.gov.ua/petition/40
Эта оружейная петиция уже лидирует среди всех петиций Украины, даже в новости попала: http://news.liga.net/news/politics/6532593-stali_izvestny_pervye_lidery_sredi_petitsiy_prezidentu.htm
Но всегда надо делать по максимуму :)

Я не буду писать, что рабов в рай не пускают. Потому что мы это точно не знаем.
Но я точно уверен, что релоадинг поможет быстрее освободить страну от кацапов.



Российское козлячество в Беларуси-1

Originally posted by tranquiler at Российское козлячество в Беларуси. Парт оне.
Этот пост я буду писать долго. Сейчас - первая часть. Потом все соберу в один пост.

Шел казак куда-то вдаль.
На груди была медаль:

«За отвагу», «За победу»,
«За приятную беседу»,
«За научные труды»,
«За охрану всей среды»,

Попала ко мне в руки забавная книжица:


Что можно о ней сказать: КГ/АМ.
Collapse )


Протяг буде...

тризуб

Друзі ! Це - варто підписати.

Originally posted by barabas_open at Друзі ! Це - варто підписати.


Дать гражданство иностранцам,которые защищали и защищают Украину в зоне боевых действий!

Це - не Маша Гайдар, це - люди, що приїхали з готовністю віддати життя за свободу. Дивно, що потрібні якісь петиції, але якщо уряд не розуміє чи боїться, це стає нашим з вами моральним обов'язком.

СИР

Originally posted by a_lypkivskiy at СИР
За мотивами оповідання Рея Бредбері "Усмішка" з уточненням на реальність.

Бредбері.jpg

На Червоній площі черга встановилася задовго до світанку, коли в столиці ще не подали електрику, а націонал-зрадники в своїх темних квартирах марно намагалися зловити радіо "Свобода". Тоді ще стояв досвітній холод і люди, що стоять у черзі, змушені були грітися, хто як умів: хто безрезультатно кутався в свій дірявий ватник, а хто і брав на груди. Але зараз, о 7-й ранку, коли вже годину, як по всій країні зіграв державний гімн, стало теплішати. До черги все приєднувались люди, котрі прийшли на свято.

Ванька, зовсім ще юний хлопчик, стояв відразу за двома синіми мужиками, які голосно базарили між собою, щедро приправляючи розмову російським матом.

Хлопчисько знічев'я топтався на місці, поглядаючи то на драні фуфайки своїх сусідів, то на довгий ряд все таких же бидлуватих мужиків попереду.

- Слиш, пісюк, ти якого хуя тут забув в таку рань? - Прохрипів голос за його спиною.
- Я тут чергу зайняв, - відповів хлопчик.
- Од'єбись від пацана, - гаркнув синяк, що стояв попереду.
- Та я ж пашютил! - Бугай ляснув мальця по спині, що мало значити дружнє поплескування.
- Цей хлопець рубає в жрачці, паря? - Прогримів заступник, його звали Колян. - Тебе-то як звати, свисток?
- Ваня.
- Наш Вано розхуярить там все в кашу - вірно, малий?
- Як два пальці!
Дебільний сміх прокотився по площі.

Трохи віддалік хтось під вивіскою "Підтримай вітчизняне" продавав каву у вживаних пластикових стаканчиеах. То було мерзенне варево з ягелю, яке продавали по рублю. Попит на нього був невеликий, адже далеко не всі в черзі мали такі кошти.
Поруч вусатий мужик в засмальцьованому капітанському кашкеті роздавав натовпу з лопати млинці, покрикуючи своїм сиплим голосом: "Налітай, налітай, ребятушки! А-а-ай ... Що ж ви, як діти малі!"

Іван спрямував погляд туди, де черга зникала за однією з численних кремлівських веж, розваленою від часу.
- Кажуть, він весь покритий цвіллю, - сказав хлопець.
- Та так, - відповів Колян, - ці гейропейци зовсім вже охуїли.
- Кажуть, він зі Швейцарії.
- Точняк. Тому я думаю, що він несправжній. Той, кажуть, жабоєдов делають.
- Ну так, хто ж ще може цвіль їсти... Це ж скільки сир повинен був лежати, щоб запліснявіти? Кілька місяців? Або років?
- Та якщо не десятиліть! Коль на те пішло, то жоден хуй тут і не скаже, який зараз рік.
- Дві тисячі шістнадцятий.
- Ну, це так кажуть ... Брешуть все ... А може п'ятитисячний! А може і Земля - не кругла! Откудова нам знати? Ось ти ту Землю бачив ?! Ось те-то й воно. Пиздфті всі можуть ...
Вони шаркали, повільно просуваючись до мети.
- Ну скоро вже? - Протягнув Ванька.
- Ще трохи, вже сироваткою смердить. Кілька хвилин, не більше.

Сонце піднімалося все вище і мужики стали потихеньку скидати своє лахміття.

- Слухай, а чого ми тут зібралися, - запитав, подумавши, Ваня. - Якого ми повинні хуярить сир?
- Е, Ванька, аполітично міркуєш, - бубонів Колян, скручуючи з двох козячих фекальних кульок і обривка газети цигарку, - причин-то дохуя. Тут, знаєш, справа в ненависті, в ненависті, знаєш, до всього, що з піндосами цими блядьскими пов'язано, з Гейропою цією дебільною. Ось ти, наче ж розумний пацан. Так скажи, як ми до такого дійшли? Жерти - нема, курити - нема, на дорогах ям більше ніж асфальту, ракети падають, кораблі тонуть ... А все піндоси винні з Абамкою своїм бібізянкою, бля! От не суки, бля?! От не суки?!
- Суки ...
- То-то й воно ... Людина ненавидить те, що його згубило, що йому життя поламало.
- А чи є хоч хто-небудь або що-небудь, чого б ми не ненавиділи? - Сказав Іван.
- А все ж дебіли ці, Вань, все імперіалісти ці західні! Ось і стоїмо тут з тобою з самого ранку. Ні покурити тобі, ні випити, ні потрахатись, ніякої взагалі, блядь, розваги, окромя цих наших свят, Іван.

Іван подумки перебрав свята, на яких він побував за останній час. Згадав, як тут же, на площі, весело палили книги зі столичних шкіл і бібліотек, а публіці для драйву наливали на той момент вже легального самогону. А зовсім ще недавно в місто привезли цілу фуру мереживних трусів на потіху божевільному натовпу, люто шматуючи їх на мереживні клапті.

Полудень. Сирний запах отруював жарке повітря.
- Дядьку Коль, а цилівізація вже не повернеться?
- Цивілізація? А нахуй вона кому треба? Нє, вона, Ванька, не повернеться. Путін по ящику говорив, що цивілізацію Захід навмисне придумав, щоб Росію погубити. А тому він все сделаеть, щоб вона ніколи не повернулася.
- А я б і готовий терпіти цю цивілізацію, - озвався голос з черги.
- Ти чо, зрадник, бля, - крикнув Колян, - Путіна, сука, не поважаєш ?!
- Поважаю ...- зам'явся голос. - А все ж з'явиться людина, яка її, цивілізацію, поверне. Ось побачите.
- Ніколи, блядь, цього не буде, - відрізав Микола.

Нарешті вони наблизилися до відгородженого майданчику, посеред якого височіла гора сиру, прихованого блакитно-зеленою цвіллю.

- Ну, Іван, тепер наша черга, не зівай!

По кутах відгородженого майданчика стояло четверо поліцейських, кожен з величезним животом - знаком їхньої влади над оточуючими. Вони стежили, щоб ніхто не знищував більше однієї головки сиру, не їв санкційної продукції і ретельно фільмувалі знищення на камеру, згідно з розпорядженням властей.

Вані видали головку сиру. Він поклав її на прямо на бруківку, підняв ногу, щоб розчавити її, і завмер.
- Ну, топчи ж, мать твою за ногу!
Хлопчик ніяк не міг оволодіти собою.
- Ванька, блядь! Давай швидше!
- Але, - повільно мовив Іван, - це ж ЇЖА!
- Гаразд, я розтопчу, шмаркач, блядь!
Колян з розмаху втиснув жовте запліснявілі колесо в волинський базальт Червоній площі і смачно розшаркав своїм дірявим чоботом.
- Це їжа, - повторив Іван.
- Так пиздуй вже, блядь, поки поліцейські не ...
- Увага!
Черга, на всі лади досі клянучи Ваньку, розвернулася до поліцейського.
- Дядьку Коль, - тихо запитав Ваня, - а як він називається?
- Сир-то? Рок ... фор, вродь ... Так, точно, Рокфор.
- Оскільки, - віщав поліцейський, - Червона Площа вже півгодини, як повинна бути звільнена, згідно плану, всі бажаючі взяти участь у знищенні контрабандного сиру, допускаються позачергово.

Ваня і зрозуміти нічого не встиг, як біснувата юрба накинулася на гору рокфору, стрімко перетворюючи її в брудну кашу. Поліцейські, переціпуючись, втекли подалі, рятуючи своє молоде життя. Натовп стогнав і вив, розкидаючи в усі стороить брудні шматки ненависного контрабандного сиру.
Іван же, наслідуючи іншим, відламав півголівкі рокфору і тут же був відсунутий кровожерливим ​​натовпом і виштовханий назовні.
Людський океан нахлинув на сирну гору, остаточно поваливши її і кинувся знищувати вцілілий сир.

І лише Ваня залишився здалеку від цього безумства, притискаючи до грудей шматок іноземного сиру.
- Ти куди, блядь, пісюк ?! - Крикнув Колян. Але Іван вже не чув. Він, ридаючи, мчав до себе додому, притискаючи до грудей заповітний шматок сиру і боячись, щоб ніхто його не помітив з настільки цінним тягарем.
На заході він добіг до старої напівзруйнованої хрущовки на краю Москви і тихо увійшов у свою квартиру, боячись когось розбудити.
- Ти де, блядь, шлявся,йобаний спиногриз ?! - Крізь сон гримнула на сина п'яна мати і тут же захропіла знову.
Навшпиньках Ваня пішов до своєї постелі і, переконавшись, що всі сплять і ніхто його не бачить, дістав з пазухи той самий шматок рокфору, який він сьогодні врятував від знищення.
Він дивився на шматок сиру, тьмяно освітлений місячним сяйвом, і думав, як же це добре - ЇЖА!
Він не знав, що за ним вже виїхали...




Сталін - наш Керманич!

Originally posted by a_lypkivskiy at Сталін - наш Керманич!

Не міг не запостити відеозвіт про знаменну подію. Це АПОФЕОЗ!

Дуже шкода цих зомбованих, нещасних, які не бажають знати правду про себе та свою країну і своїх онуків. Так простіше жити - плескати в долоні і підспівувати, обманювати самих себе і впиватися уявною величчю. Мільйони невинно вбитих цим упирем душ дивляться з небес на це безумство...

Верните Сталина: Песня Сергея Курочкина, Август 2015

Ну і коменти до ролика звісно. Неоднозначні )

Ще один варіант:

Updated: Запис, зроблений 20 років тому. А пісня ще старше.



Цитата из биографии Галича (автор - Аронов): "Известно также, что в 1971 году на вечере «в теплом доме московского эстрадного артиста» Галич исполнил под гитару стихотворение Ярослава Смелякова «Если я заболею, к врачам обращаться не стану…» (Моргулис М. «Погиб поэт…» // Новое русское слово. 1977. 30 дек. С. 3).
А актриса Алина Покровская, игравшая в фильме по сценарию Галича «Государственной преступник» (1964) роль Майи Чернышевой, упомянула факт исполнения Галичем в Ленинграде ернической песенки о вождях Анатолия Флейтмана «Жил-был Миколка, самодержец всей Руси», написанной им 16 января 1965 года, через три месяца после смещения Хрущева (см. ее текст: Флейтман А. Д. Я демон-шут. Ленинград, 1991. С. 30–31)"