August 29th, 2015

Grzegorz Brzęczyszczykiewicz

День гніву КГБ-ФСБ

Вчора у електропошту прийшов лист з картинкою справа. Прикол в тому, що та скринька використовується виключно для логінів на сумнівні сайти типу фкантактєг тощо.

Тільки що пан Гжегож дізнався, що в соцмережах (особливо в кацапському фкантактєгє) вже декілька днів непонятні "Патріоти України" форсять мем "Дєнь Гнєва 29го чісла".

І от що вам скаже пан Гжегож з того приводу.

  1. Дєнь гнєва - то калька з кацапського "Марша гнева и достоинства", який проводила кацапська недоопозиція. Вийшов, правда, "пшик" а не марш, бо опозиціонерів там було роввно два - Баба Лєра і Нємцов, вбиті Хйлом.
    Як бачите, вже запахло кацапами.

  2. Осмисленість та свідомість, це коли в нас є відповідь на три запитання "Що? Чому? Навіщо?". Ось так було в майже 2 роки тому:
    - Що? => йдемо на Майдан в грудні 2013
    - Чому? (яку проблему вирішуємо?) => Тому що Овощ задовбав крадіжками
    - Навіщо? (кінцевий результат) => Щоб мої діти жили в кращій країні.
    В закликах про "День гніву" гугляться висери пропагандистів  "Якщо ти патріот України", і "за загиблих в АТО" і ще пару подібних "аргументів".

  3. Постить невідомо хто загалом. Я розумію, що всі ми не знаємо пана Профессора особисто, всі ви не знаєте мене особисто. Але саме тому я й викладаю аргументи ("Що? Чому? Навіщо?"). Коли невідома тварюка людина шось кричить без аргументів - вона або хвора на голову або кацап або пропагандист.

Пан Гжегож не полінувався і трохи погуглив. Знайшов ось таке http://slb.org.ua/?p=4955.

[КаГеБешні роги стирчать ...]

Відразу хочу розставити всі крапки: нічого не маю проти щирих патріотичних проявів громадян України. Але тільки не тоді, коли вони ініціюються і підігріваються ззовні.
Хто може пояснити, як так виходить, що організатор “Дня гніву”, “незламний патріот” блогер “Stepan_mazura” (його сторінки в соцмережах: fb.com/100009453169499; vk.com/id306562167) пише свої пости проти чинної влади, закликає вчинити “народний трибунал” з території РФ?

Модератором і організатором груп “Патріоти України” (до 14 серпня група називалася “Майдан 3.0”. Совпадєніє? Не думаю) в соцмережах (fb.com/groups/297320877058658 і vk.com/public80871585), а також спільноти “Націоналіст” (fb.com/87568955898370) є той же “Степан Мазура”. Це легко перевірити, зайшовши на сторінки вищезгаданих груп і поглянувши список їх адміністраторів.


На цьому скриншоті видно, що “Степан Мазура” додався, а, точніше створив групу 3 місяці тому. Він додав і таку собі “Іванну Ланову”. Дві фотографії, і в нього, і в неї – безликі. На їхніх сторінках немає жодних даних, повні аноніми. А на скрині видно і попередню назву групи: “Український майдан 3.0”.

Вищезазначена група є недолугим клоном з інших, більших груп з такою ж назвою, створених задовго до цієї – дивіться скрін нижче. Число учасників групи – 973. Щось не так у цьому королівстві.

Як підказали специ-хакери, мобільний телефон, який використовували для реєстрації сторінки – №+380957547981 і раніше був вказаний “ВКонтакте” (але потім прихований, зараз йому не додзвонитися) вперше активований на території РФ. Його теж можна пробити, написавши у графі пошуку в соцмережі:


Але зі “Степаном Мазуром” можна поспілкується в режимі онлайн. І “великий та могутній” все-таки пробивається:

З елементарного спілкування видно помилки, які допускає людина, яка вивчила українську мову, але не є її носієм. Перше його повідомлення – стандартний, раніше заготовлений пост – замануха, купа цифр, слоганів і штампів. А в кінці розмови видно: якщо його запросити на зустріч, мегаорганізатор дає задню.

IP-адреси, які вдалося пробити: 109.163.243.5 (РФ), 78.25.122.100 (РФ), 31.31.78.19 (Чехія).

Варто звернути увагу і на блог в “Живому Журналі” “Степана Мазури”:

Як бачимо, зареєстрований 3 місяці тому одночасно зі створенням групи у Facebook – “Патріоти України”, “Український майдан 3.0”. Зверніть увагу на активність блогера. За червень один пост в “ЖЖ”, до 19 липня жодного, зате після 19 липня цілий шквал публікацій. Совпадєніє? Не думаю.

Дивимося на наступний скрін. Кількість друзів нашого “патріота”. Ну як у мегаграндіозного організатора такого серйозного заходу може бути один френд?

Цікаво також місце в рейтингу – “445”. Для знаючих людей, це дуже високий показник, якого не досягти за місяць навіть активної діяльності в “ЖЖ”, звичайно якщо тобі не допомагають “вищі сили” – зокрема, власники “ЖЖ” (власники – росіяни) і куратори зі спецслужб.

Окремо можна написати про акаунт цього “патріота” в соцмережі “ВКонтакте” (vk.com/stepan_mazura). Друзів – 315. Для простого користувача це чимало, але не для відомого блогера, активіста, тим більше організатора “Дня Гніву” або “Народного Трибуналу”. Та в самого простенького блогера тисячі друзів і підписників.

Його сторінка створена в середині серпня, перший запис на стіні датований 13 числом. Це підозріло, чи не так?

Кожен сам робить висновки. Але багато хто погодиться, що хлопці з Луб’янки відстежують настрої в Україні, вишукують болючі теми і, користуючись нагодою, підігрівають градус протестних настроїв, щоб дестабілізувати ситуацію. І треба розуміти, що такий “Степан Мазура” не один, а їх полчища і “Майдан 3.0” – це їхній пріоритет.


[Коментар до замітки]
Примітка:
>Але зі “Степаном Мазуром” можна поспілкується в режимі онлайн. І “великий та могутній” все-таки пробивається

Тут треба розуміти, шо мова йде не про описки тощо, а про гугл транслейт. Це коли "Підлога країни й хотіння світу" http://obozrevatel.com/crime/83720-pidloga-kraini-j-hotinnya-svitu-kak-kremlebotyi-prokololis-na-grammatike-fotofakt.htm


Мораль:
Прочанин Церкви Лука має добре подумати, перш ніж йти на такі заходи.

Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.

Пармський кінь

Originally posted by a_lypkivskiy at ПРО КОНЯ

Навесні 2016 війська НАТО оточили Москву. Нападники побудували навколо кільцевої автодороги товсту кам'яну стіну висотою у двадцять метрів. Після довгої облоги в місті почалися голод та моровище. Москвичі стійко оборонялися. Патріотичний ентузіазм підтримував дух обложених. Тих, хто пропонував здатися, страчували на місці протягом восьми-дев'яти хвилин. Від вимушеної антисанітарії в місті спалахнула епідемія чуми. Від хвороби загинуло понад мільйон осіб. Однак дисципліна і воля москвичів дивували світове співтовариство, місто трималося.


Через деякий час в голодному місті повстали таджики. Повстання було жорстоко придушене, Москва-ріка почервоніла від крові, скинуті у воду трупи перегородили течію в районі Капотні. На довершення до всіх бід стався землетрус. Навколи міста стіна встояла, всередині ж нещастя справили значні руйнування. Навіть самі впевнені в собі патріоти ненадовго перестали стверджувати, що чума, голод та мор це непогано, а може бути навіть і прекрасно.

І тоді-то, в розпал сумнівів, одного вечора війська НАТО ненадовго розімкнули лад, заштовхнули в місто по Можайському шосе величезного дерев'яного коня на коліщатках і знову зімкнулися. Накатом дивна статуя доїхала до Поклонної гори і гепнула об Тріумфальну арку.

Бліді, ледве живі москвичі побродили навколо дерев'яного коня, посперечалися, що з ним робити, гаразд, думають, ранок вечора мудріший, і ледве стогнучи "Коньнаш!" пішли спати. Як тільки захисники міста поснули, з коня вилізли ковбаси, вина, сири, шпроти, смажені гриби, морепродукти, дві плитки шоколаду і один дуже хижий сир. Продукти розбрелися по місту і люто полізли в пельки сплячим городянам. Стогін і крики наповнили гинуче місто, будинки та вулиці наповнилися трупами, запалахкотіла пожежа.

І ось вже курага та оливки розчинили ворота ворогові; в місто увірвався компот і Москва пала.








Слава нам, пиздець ворогам! ©

¡NE VSEREMOS'!
äffchen

"Марш гнева" - куда и кто ведёт толпу?

Оригинал взят у a_s_k_e_t в "Марш гнева" - куда и кто ведёт толпу?

Я смотрю, пока меня не было, столько всего интересного произошло и происходит...

Спросили в личке про моё мнение касательно "Марша гнева", назначенного на 29 августа.
Пришлось идти читать.

Collapse )
Grzegorz Brzęczyszczykiewicz

Портрет обыкновенного "ватника"

Это неплохая ноучная работа, кадеты! Автор исследовал  фэномэн ватного сознания, систематизировал наблюдения,  последовательно изложил их  и сделал выводы о перспективности дискуссий с ватом.

Вместе с тем, пан Гжегож вынужден отметить наличие некоторых лакун. В частности, не описаны

  • шизофрения
    а.Майдан организовал Евросоюз, чтобы заполучить Украину, но никому в Европе украинцы не нужны.
    бэ.США на грани финансового краха, но выделяет миллиарды долларов на финансирование войны в Украине.
    вэ.Украина должна уважать желание территорий отсоединиться, но не имела права отсоединяться от России.
    гэ.Власть в Украине захватили фашисты, но Обама тупой негритос, а Порошенко гребаный жид.

  • лизание задницы начальству

Слабо описан гундяев головного моска (автор лишь кратко сказал "Иисус – русский, все апостолы – русские, Мария – само собой, скорее всего из Вологды")

Панове, мы должны как можно точнее описать ватника!

Originally posted by v_n_zb at Портрет обыкновенного "ватника"
.
Больше 20 лет я изучаю цензуру и пропаганду. Я родился в то советское время, когда все люди читали газету "Правда", смотрели Центральное ТВ СССР, а за "Радио Свобода" или "Голос Америки" могли попасть за решетку. Цензуру тогда осуществлял Главлит – суровая контора с хмурыми дядями и тетями в очках с толстыми линзами. Они за многие годы работы уже выработали определенный стиль: только взгляд сквозь линзы навевал на авторов страх. Пропаганда в условиях цензуры процветала, как клумбы под кремлевскими стенами. "Ватники", сторонники путинской политики, ностальгирующие по Советскому Союзу – оттуда, они как динозавры, продолжают жить по-советски, даже не подозревая, что можно иначе.

Если обобщать образ "ватника",
[Spoiler (click to open)]
то он складывается из передовиц газеты "Правда", репортажей советского телевидения о том, как "в Америке негров линчуют", многочисленных портретов Сталина и Ленина, бодрых советских песен и маршей, постоянных обещаний вот-вот прихода светлого будущего. Одинаковых "ватников" не бывает: одни хотели бы вернуться в 30-е годы, чтобы "ни одна гнида не могла пикнуть" против нашего дорогого и любимого товарища Пути..., то есть, Сталина. Другие хотели бы опять попасть в брежневские раздольные времена, когда можно было занять какую-нибудь незначительную должность, а потом продвигаться вперед – к той самой кормушке, которая позволяла безбедно жить. Кажется, тогда, в брежневские времена, появился такой странный подвид начальников – уборщицы, которые всегда на всех кричат.

Мозг "ватников" – сложная конструкция. Вроде у них там тоже должны быть извилины, отвечающие за память, за логику, за целесообразность поступков, за знания, наконец. Пишу, например, статью о борьбе с коррупцией в Грузии, как от нее избавились, как обрубили все нити, связывающие общество с чиновниками-коррупционерами. Ватники отвечают: вначале самое простое – врешь. Потом начинают придумывать отговорки. Такое ощущение, что они искренне любят коррупцию, без которой просто не видят смысла жизни. Как родившийся в зоопарке волчонок – он никогда не сможет жить самостоятельно, его никто не учил охотиться.

Вместо отсутствующих извилин у ватников есть другие, заполняющие пустоты. Часть мозга отвечает за исторические "факты". Эту пустоту заполняли в советское время, заполняют до сих пор. Там находится антология советских мифов о всевозможных войнах, в которых Россия одерживала многочисленные победы – от уничтожения китайской империи в I тысячелетии до нашей эры до непобедимого русского оружия сейчас. В этой пустоте многочисленные герои, по большей части неизвестные, но совершавшие невероятные подвиги. Самая важная часть этой пустоты – "миротворческая" миссия русского народа, а все страны, с которыми СССР воевал, нападали сами, начиная с Польши и Финляндии, заканчивая Афганистаном, Грузией и Украиной.

Еще один сегмент пустоты – величие России. Поскольку особого величия российские президенты за 24 года не прибавили, то "ватники" пользуются советскими сказками. Например, о том, что большинство изобретений во всех областях совершены русскими людьми, без уточнения открытия или с упоминанием легенд, сочиненных авторами советских учебников. Первое радио, первый паровоз, первый самолет, трактор, электричество – мало ли что выдумали русские ученые, незаслуженно не получившие за это Нобелевские премии. В ту же категорию входят мифы о непобедимом русском оружии. Любые попытки убеждать, что автомат Калашникова создан Хуго Шмайсером принимаются в штыки. Недавняя история с публикацией документов прокурорских проверок на предмет "подвига 28 панфиловцев" оказалась пострашнее атомной бомбы – подвига не было. Подобных "подвигов" советскими пропагандистами было придумано огромное количество

Еще одна существенная пустота в сознании "ватников" – экономическое благополучие России. Они не верят никаким официальным статистическим данным, российским, прежде всего. Они верят исключительно своим ощущениям, не подтвержденным ничем, кроме собственного хотения. Поскольку большинство "ватников" никогда не были за границей, то они убеждены в совершенстве российской техники и технологий априори. Недавно, к примеру, на выставке достижений молодых конструкторов Путину показали летающий топор. А теперь попробуйте выяснить у "ватника" целесообразность и необходимость этого изобретения: он будет с пеной у рта что-то говорить, и главный аргумент припасет в конце – "зато ни у кого этого нет".

Оппонировать "ватнику" – все равно, что в архиве КГБ рассказывать Путину о реальной истории советских репрессий – он будет дергаться, покрываться пятнами, потеть и шипеть. Или Лаврову читать вслух Устав ООН и просить его прокомментировать, особенно в части нерушимости признанных мировым сообществом государственных границ. Ответ Лаврова, как и мычание, сопение и чрезмерная потливость выдаст в нем обычного среднестатистического "ватника". Еще один классический "ватник" – Дмитрий Рогозин. Сейчас он вице-премьер, а когда был обычным националистом с фашиствующими взглядами, в нем родился настоящий русский "ватник". Помните рекламный ролик его партии "Родина", в котором три необычно трезвых представителя русского народа вопрошают "понаехавших", почему они бросают арбузные корки, о которые поскальзываются русские люди? Спустя годы именно "понаехавшие" стали вычищать улицы российских городов от мусора, который разбрасывало коренное население.

"Ватники" в ипостаси защитника национальных ценностей – это "ватники" высшей идеологической категории. Они убеждены, что Иисус – русский, все апостолы – русские, Мария – само собой, скорее всего из Вологды. Такой "ватник" может часами рассказывать, что все континенты раньше населяли русские, они строили Мачу-Пикчу, египетские пирамиды, вырубали остолопов на острове Пасха и даже научили китайцев делать бумагу. Эта категория "ватников" не прошибаема ничем, они выносливы в споре, убеждены, что на месте Грузии была Горусия, то есть, Горная Русия. Они не знают языков, полагают, что русский язык – славянский, от которого произошли украинский и белорусский и называют болгарский – испорченным русским. Других славян – поляков и чехов – обзывают "пшеками".

Наконец, "ватник" – большой знаток геополитики. Значительная часть "ватников" никогда не выезжала за пределы своей области и даже района, лишь некоторые посещали побережье Абхазии или Крыма. Но их познаниям в геополитике мог бы позавидовать и Збигнев Бжезинский, и Генри Киссенджер. Такие "ватники" точно знают, что в этот момент думает Барак Обама и могут подробно объяснить, почему Меркель боится Путина. Это самая большая пустота в мозгу "ватника", в которой гуляет сильный сквозняк, способный разгонять любую геоплитическую игру и поднимать ее на такую орбиту, с которой видно, как Кремль если не сейчас, то очень скоро станет властелином всего мира.

Если у вас есть желание что-то обсуждать с "ватниками" и пытаться им что-то растолковать, то приготовьтесь к тому, что они быстро перейдут на мат и на любой ваш выпад и предложение ознакомиться с документом или просмотреть видео они будут материться все отчаяннее и отчаяннее. Это явный признак того, что они теряют самообладание, но сдаваться не собираются.

В принципе, "ватник" привередлив, всеяден, готов матом говорить хоть с доктором наук, хоть с женщиной, поскольку "ватник" рожден для того, чтобы все знали – он всегда во всем прав, даже если ничего никогда не читал  и не видел.


Олег Панфилов
Профессор Государственного университета Илии (Грузия)



Grzegorz Brzęczyszczykiewicz

Розпочав роботу сайт з петиціями до президента України

Originally posted by grzegorz at Розпочав роботу сайт з петиціями до президента України
Розпочав роботу сайт з петиціями до президента України, адреса https://petition.president.gov.ua/

На розгляд президента подаватиметься електронна петиція, на підтримку якої зібрано не менш як 25 тисяч підписів громадян протягом не більше трьох місяців з дня її оприлюднення.

За добу вже подано багато петицій. ТОП-3 найважливіших:

  1. Можливість дострокового відкликання будь-якої вибраної особи, що не виправдали довіри виборців https://petition.president.gov.ua/petition/39

  2. Впровадити електронну систему голосування з відбитком пальців в Верховній Раді https://petition.president.gov.ua/petition/66

  3. Вибори за відкритими партійними списками https://petition.president.gov.ua/petition/72

Реєструємось і голосуємо (не за мій особистий ТОП-3 а за те, що вам здається важливим).


Пупс

Тут один укропчег предложил

"псто разместить нормальный", щоб вышивату не нервировать. Долго я думал, подбирал слова культурные, мыслеобразы заискивающие для панов уважаемых, но так ничего в голову не пришло вразумительного. Ибо, как мы выяснили совместными усилиями, вышиватник, это тот же ватуха, только в профиль, и объяснять ему что-то совершенно бесполезно - он туп, как пробка. Но для чистоты эксперимента и собственной совести оставлю на кафедре картинку про себя. Хай буде.




UPD Бггг, я смотрю - всё равно похуй. А если вот так?

О́брази смутку і радості

Originally posted by a_lypkivskiy at О́брази смутку і радості



Світова поезія в українських перекладах

Вільям Блейк. Тигр


Зі збірки «Пісні досвіду»
Тигр

Тигр! О, Тигре! Як огнисто
Ти гориш у хащах млистих!
Хто створив твій досконалий
Оригінал поезії «Тигр», оформлений
і надрукований Вільямом Блейком 1795 р.
Взято звідси:
Обрис жахно-величавий?
В чиїм взорі ти роджений?
Ч’їм звелінням утілений?
Де, в яких глибинах й висях
Огнь очей цих запалився?
Хто наваживсь цей вогонь
Взяти до своїх долонь?
На яких могутніх крилах
Він злітав у бездну й вирій?
Який серця велет дужий
М’язи й жили звив потужно?
І не здри́гнувся він не́вже
Від його ударів перших?
Що за горно, що за молот
Били й плавили твій мозок?
Чиї руки на ковалі
Грізну лють його стискали?
А коли в зорянім світлі
Ти підвівся гордовито,
Чи всміхнувсь він загожено
У виду твого рождення?
Не́вже, хто створив ягня,
Є творцем твого вогня?

Тигре, Тигре, що гориш
Вогнисто в лісах нічних,
Позір вічний чий і сила
Твою звершеність сформили?

[Далі...]
rom the collection “Songs of Experience”
The Tiger

Tiger, Tiger, burning bright
In the forests of the night,
What immortal hand or eye
Could frame thy fearful symmetry?

In what distant deeps or skies
Burnt the fire of thine eyes?
On what wings dare he aspire?
What the hand dare seize the fire?

And what shoulder and what art
Could twist the sinews of thy heart?
And when thy heart began to beat,
What dread hand and what dread feet?

What the hammer? what the chain?
In what furnace was thy brain?
What the anvil? What dread grasp
Dare its deadly terrors clasp?

When the stars threw down their spears,
And water'd heaven with their tears,
Did He smile His work to see?
Did He who made the lamb make thee?

Tiger, Tiger, burning bright
In the forests of the night,
What immortal hand or eye
Dare frame thy fearful symmetry?


Тигр

Тигре! Тигре! палахкочеш
В темних нетрях серед ночі.
Які руки, очі вічні
Цю створили симетричність?
Де в глибині чи на верхах
Жар палав в твоїх очах?
Хто підніс відважно крила?
Хто схопив полум’я сміло?
Чи мистецтво чи мускули
Твого серця м’язи гнули?
І по першім серця стуку —
Що за ноги? що за руки?
Який молот? ланцюг який?
В якій печі був мозок твій?
Яке ковадло? що за сила
Смертельний жах в кулак схопила?
Коли жбурнули зорі стріли,
А їхні сльози небо вмили,
Чи він всміхнувсь на вислід дня —
Той, хто створив тебе й ягня?
Тигре! Тигре! палахкочеш
В темних нетрях серед ночі.
Які руки, очі вічні
Сміли створить цю симетричність?

(пер. Віталія Кейса, звідси)
Тигр

Тигре! Тигре! Ти у ніч
Сяєш з нетрів навсібіч.
Досконалості вінець,
Хто безсмертний твій творець?
Блиск з глибин цей чи з небес,
Що в очах твоїх воскрес?
З крил чиїх, з чиїх долонь
В тебе влився цей вогонь?
Хто звестись тобі звелів
Й серця жили туго сплів?
Й на стиск грізних чиїх рук
Відізвався його стук?
Гартувавсь в якім горні
Мозок твій, в якім вогні?
Молот чий його кував?
Хто його, мов джгут, звивав?
Вже як впали зір списи,
Й сліз їх ти напивсь роси, —
Хоч всміхнувсь Він? Й той це зрів,
Що колись Ягня створив?
Тигре! Тигре! Ти у ніч
Сяєш  з нетрів навсібіч.
Сили грізної взірець,
Хто безсмертний твій творець?

(пер. Віктора Марача, звідси)

Тигр

Тигре, тигре, що вночі

Пломенієш крізь хащі, —
У чиїх зродивсь думках
Образ красня-хижака?
З вишини чи з глибини
Світить жар твоїх зіниць?
Де чаївся цей вогонь?
Хто дерзнув узять його?
Хто із м’язів, жил, мослів
Тіло зграбне тобі сплів?
І чиїх черкнувся рук
Твого серця грізний стук?
Який майстр тебе скував?
В якім горні гартував
І в обценьки сталеві
Взяв вогненний мозок твій?
А як сонм зірок-списів
Сліз потоками зросив
Небеса, чи він тоді
Справі рук своїх зрадів?
Що за міць, постава, масть!
То невже той самий майстр
І ягня створив слабке,
Й тебе, чудисько жаске?
Тигре, тигре, що вночі
Пломенієш крізь хащі, —
Втіливсь у чиїх руках
Образ красня-хижака?

(пер. Ольги Матвієнко, звідси)


Тигр

Тигре! Твій вогненний гнів
В чорній пущі забринів.
Хто із сонця і з ночей
Креше жах твоїх очей?
Із глибин чи з верховин
Той вогонь очей — жарин?
Хто й коли його приніс
У прадавній чорний ліс?
Хто у щасті чи в журбі
Серце вирізьбив тобі?
Серце грізне в груди б'є,
Людям жаху завдає.
Хто, яким вогнем навік
Хижий мозок твій розпік?
Де ковадло, що на нім
Скуто твій нещасний грім?
Впав на землю темний страх,
Небо скупане в сльозах.
Чи всміхнувся твій творець,
Що ягняткові кінець?
Тигре! Твій вогненний гнів
В чорній пущі забринів.
Хто із сонця і з ночей
Креше жах твоїх очей?

(пер. Віктора Коптілова, звідси)


А тут можна прочитати багато перекладів цієї поезії російською:

http://www.lib.ru/POEZIQ/BLAKE/stihi.txt (трохи прокрутивши вниз)