July 17th, 2015

Як забороняли чи обмежували українську



Колись збирав, як забороняли чи обмежували українську.
Зустрічав дописи в ЗМІ, де приводилась скажене число 134. Мені здається, спекуляція, чи свідома дезинформація. Зустрічав на порівняно поважних ресурсах, таких, як pravda.com.ua, дописи, де інформація була вочевидь свідомо спотворена, навіть з точки зору такого дилетанта, як я.

Хронологія заборон української мови


XVII століття
1622 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета
спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного
Євангелія» Кирила Ставровецького.
1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах
і установах Правобережної України.
1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на «кіевскія новыя книги» П.Могили, К.Ставровецького,
С.Полоцького, Л.Барановича, А.Радзивиловського та інших.

[Далі...]XVIII століття
1720 — указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування
українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1729 — наказ Петра ІІІ переписати з української мови на російську всі
державні постанови і розпорядження.
1731 — вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського
друку, а «науки вводить на собственном российском языке». У таємній
інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 наказала
всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами,
«а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с
великоросами».
1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в
Києво-Могилянській академії.
1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український
буквар.
1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при
полкових козацьких канцеляріях.
1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття
всіх українських шкіл

XIX століття
1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної
України.
1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на
загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення
жорстокого переслідування української мови та культури, заборона
найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній
Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну
азбуку латинською.
1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в
підросійській Україні.
1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на
друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури:
«ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може».
1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має
проводитись лише російською мовою.
1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й
адміністрації Східної Галичини.
1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що «кінцевою
метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути обрусіння».
1876 — Емський указ Олександра П про заборону друкування та ввозу з-за
кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону
українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами,
тобто народних пісень.
1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних
проповідей українською мовою.
1884 — заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх
малоросійських губерніях.
1888 — указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в
офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.
1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські
книжки для дітей.

XX століття
1908 — чотирма роками пізніше після визнання Російською академією наук
української мови мовою (!) Сенат оголошує україномовну культурну й
освітню діяльність шкідливою для імперії.
1910 — закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних
товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою,
заборона створення будь-яких неросійських клубів.
1911 — постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно
російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ
Миколи ІІ про скасування української преси.
1914, 1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона
українського слова, освіти, церкви.
1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У
«теорії» боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та
селянської (української), в якій перемогти повинна перша.
1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української
мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам
українських землях.
1924 — закон Румунського королівства про зобов'язання всіх «румун», котрі
«загубили матірну мову», давати освіту дітям лише в румунських школах.
1925 — остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові
1926 — лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з
санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок
переслідування діячів «українізації».
1933 — телеграма Сталіна про припинення «українізації».
1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня
1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у
школах з більшістю учнів-українців.
1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про
звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського
народу»всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи
української мови.
1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення
російської мови в школах національних республік і областей», відповідна
постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.
1947 — операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних
українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для
прискорення їхньої полонізації.
1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік
про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення
усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.
1960—1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.
1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.
1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею
І.Котляревського в Полтаві.
1973 — заборона відзначати ювілей твору І.Котляревського «Енеїда».
1974 — постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу
Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується
створення «нової історичної спільноти — радянського народу», офіційний
курс на денаціоналізацію.
1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо
подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в
союзних республіках»(«Брежнєвський циркуляр»).
1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з
поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших
навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким
зокрема введено виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови
й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по
удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах,
педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах
республіки», спрямована на посилення зросійщення.
1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше
вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи
загальноосвітньої школи».
1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям
російської мови порівняно з вчителями мови української.
1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в
усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
1989 — постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови
як загальнодержавної».
1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР,
де російській мові надавався статус офіційної.

На додаток пригадаю особисті враження та переживання (після хрущовської "відлиги" знову почали забороняти, нехай негласно), спогади (я 59 року народження), думки.
Як україномовному киянину доводилося добровільно погоджуватися на свого роду двоємисліє і лицемірити, прикидаючись більш російськомовним.
Я до 92 року мовчав, хто мій прадід, інакше б я хрін отримав допуск і, відповідно, роботу на оборонку. І, звісно, на наукову роботу та кар'єру.
Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.
  • gineer

Выдуманный подвиг

Originally posted by bowhill at Выдуманный подвиг
Удивляет то недоумение, с которым смотрят на выдумку о 28 панфиловцах. С одной стороны, кажется, зачем было выдумывать подвиг, когда есть множество реальных примеров, а с другой стороны надо знать: мы всё же живём в стране с непредсказуемой историей.

Реальные примеры в принципе не подходят, потому что это риск. В реальности могут появиться детали, несовместимые с идеологией и её установками. И что дальше будет? А выдуманные примеры -- вполне стерильны и пластичны, их можно подстраивать под идеологию как угодно.

Принципиальный вопрос -- что важнее: идеология или реальность Collapse )
fr

Море крови

Тут гуляя по интернету цифру нашел.
Вот который день про нее думаю.
Немножко про совок и светлое прошлое.
Чуток про то, как хорошо жилось.
Collapse )
Мусоль

Блядь, нет слов, просто НЕТ СЛОВ!!! Как можно быть такими циничными ублюдками!

Оригинал взят у frankensstein в Годовщина падения "Боинга" под Торезом
Сегодня годовщина уничтожения террористами ДНР малазийского "Боинга". Как известно, сами боевики сразу признались в том, что сбили лайнер, по ошибке приняв его за украинский самолет, но потом россияне в спешке удалили этот сюжет, когда вскрылась правда.



А сегодня террористы, убившие 300 мирных людей, устроили на месте падения "Боинга" шоу с воздушными шариками, флажками и пропагандистскими транспарантами. Признаться, я и сам циник, но это недосягаемый для меня уровень цинизма. Убить 300 человек, а затем год спустя издевательски плясать на их костях - это, наверное, уже лежит за пределами человеческого.

Захарченко вообще откровенно глумился над погибшими. Цитата:

"Памятник, который мы сегодня устанавливаем, это – дань уважения всем тем, кто погиб в небе над нашим красивым краем"

Животные, блядь...




[Еще больше Ада!!!]












Sent Bernard
  • schekn

Разбор пролётов Росавиации.

Оригинал взят у schekn в Разбор пролётов Росавиации.
"...однако для нас, специалистов гражданской авиации, возможно, даже более актуальной является задача за-бла-го-вре-мен-но-го получения чётких и ясных предупреждений или запретов, указывающих на необходимость избегать такие зоны при планировании и выполнении полётов."

- как бы намекает нам Олег Сторчевой во время брифинга Росавиации 16 июля 2015 года.

https://apps.correctiv.org/mh17/?date=2014-07-24

Картинка кликабельна. Пруф по ссылке. Прошу перепостить - мне кажется, такому свинству давать спуска нельзя.

Продолжаем почтеннейше внимать болтовне Олега Сторчевого, пока ещё заместителя главы Росавиации:

Collapse )

Что вы думаете об этом выступлении Олега Сторчевого, который пока ещё занимает должность заместителя руководителя Росавиации?



(прошу максимального перепоста и ссылок на этот материал - как мне кажется, в данном случае цинизм чиновника просто зашкаливает!)

Кацапы и самолеты

Давайте поговорим о двух вещах, которые, очевидно, малосовместимы: кацапы и самолеты. Не то, что бы самолет, попавший в радиус действия кацапа упадет, но факт в том, что больше самолетов разве что на счету у исламских террористов. Да и то - надо еще посчитать, да поискать.

Год назад рейсу МН17 не повезло и она попал в зону действия кацапского мира. Это закончилось только так, как может закончится любое мероприятие (включая мирный рейс мирного авиалайнера) на территории русскава мира - катастрофой, жертвами, и так нихуя и не понявшими кацапами. Последние, кстати, хоть нихуя и не поняли, то на уровне инстинктов почуяли жопой, что получилась какая-то херня, и кинулись, выпучив глаза рассказывать, что лично видели, как украинский штурмовик сбил "Боинг" ракетой от "Бука". Это выглядит особенно забавно, если учесть, что врать складно кацапы не умеют (хотя и любят), а потому выходит постоянно какая-то околесица - то спутниковые снимки 4х километровых самолетов, то хуево прифотошопленные истребители, то очевидцы, у которых, видать, родители с Криптона, раз они на 10 км высоте увидели, как штурмовик сбил боинг. С расстояния в 50 км.

К счастью для кацапов, даже при самых херовых раскладах для них - РФию ни в чем серьезном обвинять не станут. Уж больно подобное заявление ударит по рейтингам западных политиков, которые буду вынуждены либо включить дурачка, сделать бооольшие глаза, и сказать что-то вроде "да неужееели?! Мы и не подозревали!". Или пожать плечами, и сказать, мол, ага, да. Мы все знали, просто не хотим дешевый газ терять. В любом случае избиратели не простят, а потому все будет делаться так, что бы гнев общественности обратился на дамбасс и его орков. РФ - в худшем случае - признают виновной в поставках оружия, и просто слегка всыпят санкций, или типа того. Так что надеяться на десант НАТО у стен Кремля не стоит. А жаль.

Однако, вернемся к самолетам.

За последний год кацапские ВВС потеряли едва ли не больше самолетов, чем США за кампанию в Ираке. Причем некоторые из разбившихся машин - это нихреновые такие бомбардировщики, которые должны в случае чего донести возмездие до Вашингтонского обкома, и не рассыпаться по пути.

Объяснить такую частоту падений военной авиации можно только одним весьма простым образом: она тупо старая, и сыпется налету. Пока все эти тушки стояли по ангарам, и мирно ржавели, ожидая списания в утиль, все было хорошо - ни единой жертвы, и никаких убытков. Однако несколько приохуевшая от дармовых денег с нефтяной ренты РФия решила, что можно поиграть мышцами, и показать всему миру военную мощь несгибаемой и великой державы. Вышло на твердую троечку. Мир действительно офигел, что весь этот металлолом еще ездит и стреляет, но вместо того, что бы попытаться закорешиться с чоткими пацанами из Кремля, не спеша выкатил собственную тяжелую технику поближе к границам полоумной Раисы. Последняя же продолжает супить брови, и топать ногой, а у самой то бигудя отвалится, то тапок слетит - и падают, падают еще в совдепе сделанные "тушки". Потому, что пока "Протоны" бьются о небесную твердь, что мотыльки о стекло, все бабло, направленное на инновации и прогресс, осваивалось инновационно и прогрессивно. В итоге когда Штаты построили, испытали и отказались от истребителя следующего поколения, Раиса его продолжает усердно лепить, попутно выдавая всякие арматы и прочие "Ангары", которые то не едут, то не летят. Страшно представить шо там будет за новая стратегическая ракета.

Конечно, надо отдать должное сумрачному гению советских конструкторов - их вундервафли все еще на ходу, и все еще летают, и даже могут нести возмездие во имя Луны. Строго говоря, все, что мы видим сейчас годного в армии РФ - это недопроебанное советское "наследие". Да, бурятам пошили новую няшную форму, которая действительно похожа на что-то приличное, а старенькие МИ-8 покрасили новой краской, но срок годности всего этого автопарка сильно ограничен, а выпуск нового - никак не наладится! Новое почему-то не хочет ездить, летать, стрелять итп. "Булава", которой грозили западу, помнится. еще в нулевых, так до ума и не доведена. Танки не ездят, буки горят, протоны падают, как листья сакуры. Казармы убили больше рассеянских солдат, чем вся армия НАТО вместе взятая.

В общем, происходит то, что обязано происходить: когда ражвый и старый дарнудлет пытаются разогнать до 200 км/ч, у него неизбежно отвалится сначала руль, потом колеса, а все пассажиры получат те, или иные травмы. В нашем случае мы видим, как пущенная работать на пределе система саморазрушается по мере набора оборотов. Пока что отвалилась всякая мелочь - подголовники для сидений, педаль тормоза и прочие ненужные экипажу для разгона средства. Вопрос что же будет дальше - заключается не в том, когда драндулет остановится, и развалится на части, а в том, во что он влетит - в бетонный отбойник, и жертв будет сравнительно мало, и только среди членов экипажа, или в детскую площадку, и тогда уже пиздец будет кромешным. А пока что экипаж адского катафалка "Раиса" бодр, весел, горланит веселые песни, и до усрачки влюблен в свой аутмобиль.
  • gineer

В чем разница между той и этой системой

Originally posted by profi at В чем разница между той и этой системой
Или "Чем СССР-2 хуже СССР-1"

Говорит заслуженный лётчик-испытатель, Герой Российской Федерации Александр Юрьевич Гарнаев: (цитирую цкликом)

- В нынешней системе крупно везет, кто вообще, летая, остается живой. При том что у нас полная бесконтрольность, сумасшедшие разрушения всех технологических цепочек, а самое главное — сумасшедшие разрушения людской совести на всех уровнях, - и на производстве, и в эксплуатации, как авиационной, так и космической техники. Поэтому у нас аварии традиционно происходят по паре штук в день. Дело не в технике, а в том, что сама атмосфера стала несовместима с такими сложными видами деятельности. А там уже летчик допускает ошибку или техник, слесарь — сборщик в космическом цеху, это уже частности. Когда у нас уже системно потеряна адекватность производства и эксплуатация авиационной и космической техники. В принципе, она потеряна, наверное, и в других областях, разница только в одном, что в авиации и космонавтики это мгновенно выливается в многомиллиардные потери. И это в лучшем случаи, а то и гибнут люди. Я хорошо знаю систему, и ту, которая была во времена существования Советского Союза, и нынешнюю. Это поразительный контраст. В советской системе был безусловный приоритет профессионализма. Я мог сам лично, когда какой — то чувствующий себя большим начальником, «кэгэбэшник» или партийный деятель, зарывался в своих непрофессиональных воздействиях, сказать ему: «Да, пошел ты, садись вместо меня в кабину и лети сам». И это заканчивалось одним и тем же: человек разворачивался и уходил. Даже, если это был член политбюро ЦК КПСС. Он отрезвлялся мгновенно. Я садился в кабину и делал свое дело. В нынешней системе это не так. Если не уволят, то сгнобят. И дело даже не в том что будет с тобой, а что сделает тот, кого поставили гнобить. Человек не отрезвляется, их безраздельная власть опьяняет. Руководитель предприятия получает в несколько сотен раз больше, чем слесарь сборщик на производстве или техник в эксплуатационной части. Один крутит гайки неправильно, а другой виллы на Лазурном берегу строит. А они оба работники одного предприятия или отрасли. И тот, кто строит виллу, он уже не трезвеет, он уже никогда не сможет себе сказать: «Что — то я зарвался, я как — то не так строю руководство на предприятии, в отрасли, в армии. Такие люди себе это уже не скажут, в отличие от прежних генералов КГБ и членов политбюро, которых я тоже не шибко уважал. Вот в чем разница между той и этой системой. И в этом первопричина всех неправильно установленных датчиков угловых скоростей или ошибок летчиков.

(С) Светлана Самоделова, "МК"

via starshinazapasa