auburn_daddy (auburn_daddy) wrote in bitter_onion,
auburn_daddy
auburn_daddy
bitter_onion

Про справжнє і вічне

Олег Скрипка та Ле Гранд Оркестр "Щедрик" (мультфільм)



"А што єто? А чаво єто? А хто єта?"
Ну не їхнє це, не їхнє..."
- Сашко Лірник © Відродження Фенікса, або Коли прилетіла ластівочка


Колись давно, у далекому заполярному Мурманську, ми, з нашим українським товариством, вирішили поколядувати на Різдво.
Готувалися, репетирували, вчили колядки і щедрівки. Навіть костюми пошили . Зробили гарну велику Звізду з дзвіночками і лампочками.
Але,коли пішли колядувати і вітати людей по квартирах і під'їздах, то "російські брати" нам не відчиняли.
Тільки перелякано питали з-за дверей: "А што єто? А чаво єто? А хто єта?"
Ну не їхнє це, не їхнє. Яка ластівочка? Який щедрик? Який такий "добрий вечір"? Яка Звізда і вишивка?

Наші дівчата плакали від образи.
А потім ми вирішили все-одно заколядувати. Для всіх. Адже Різдво для всіх.
Навіть для заляканих совком нещасних безрідних і бездольних безбатченків.
І в центрі великого кола із замерзлих довгих будинків, які так ставлять щоб не дошкуляли крижані вітри з Льодовитого океану, під спалахами полярного сяйва, залунали українські колядки і щедрівки.

На тріскучому морозі ми співали, і гарно у нас те получалося!

Раптом в похмурій темній стіні багатоповерхівки засвітилось віконце. Потім ще одне, потім ще і ще.

І з під'їздів почали вибігати люди, в накинутих кожушках, волохатих шапках, пуховиках і валянках на босу ногу.
І кожен ніс в руках грудочку кашки, або кільце ковбаски.
Наші українці. Ті, які вже давно забули хто вони. Ті, які раптом прокинулися від летаргічного сну "уззкого міра".
Із дітьми і варениками, із вудженою тріскою, мисками холодцю і пляшками.
Залишивши в квартирах своїх здивованих і перепуджених російськомовних дружин і чоловіків.

Нас ставало все більше і більше. Пісня гучнішала і ширилась. Я навіть не міг здогадатися скільки нас багато є в цьому північному світі. Та і у всьому світі.
І був добрий вечір, і пан господар вийшов і подивився на свою волохату кошару, і ягнятка з телятками народилися, і жінки моргали своїми чорними бровами, і гроші стали половою, як і має бути.
І серед полярної ночі прилетіла ластівочка.
І стала щебетати.

Найвідоміша і найкрасивіша мелодія у світі.
Найтепліше свято.
Свято народження.
Свято любові.

Вперше в житті сценарій цього мультику народився миттєво.
У всій багатогранності і з усіма потаємними смислами.
Просто з'явився.
Як народився. Як і треба. З любові. З прадавнього роду.
Ніби весь довгий ланцюжок дідів-бабусь, мамів-тат стояли перед моїми очима і підказували, що і як робити. Гладили по моїй сивій голівці і розказували про те, що я і так знав, але забув.
Про те, що ми всі забули.
Про справжнє і вічне, про те, що дрімає в наших душах і сниться нам по ночах, про те, що не можна продати чи купити, про те, що найдорожче і найтепліше.
Про те, що тримає нас на світі.
Насправді цей Щедрик не просто про свято, а про відродження України.
Про видужування і лікування, про те, як з попелу чужинецького "міра" пробивається і розквітає наше, рідне, українське.
Найдивовижніше, що це було передбачення. Навіть не знаю як.
І про Майдан, і про останній рубіж, і про відродження і перетворення, і про все що трапилося і трапиться...
І в цьому велика радість, бо весь сірий, похмурий і холодний світ розквітне для українців красою і любов'ю, як і розказали мені наші бабусі-дідусі.

З Різдвом вас, українці!
Створював це з Божим Духом і любов'ю до вас!

Христос народився!
Народжується Україна!


репост

Tags: Україна жива!, агитации, вата, мова, понад усе, пісня, ужосы украинизации, узкий мир
Subscribe
Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for members only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments