Andriy Lypkivskiy (a_lypkivskiy) wrote in bitter_onion,
Andriy Lypkivskiy
a_lypkivskiy
bitter_onion

Останній вірш та допис Анастасії Дмитрук

Оригинал взят у a_lypkivskiy в Останній вірш та допис Анастасії Дмитрук

Збентежена та розчарована повільним перебігом змін та реформ Настя Дмитрук 18 червня 2015 р. оприлюднила вірш:

Маски сорваны– верить некому.
Разбиваются птицы об лёд.
Поспешили к новому, светлому –
оборвался беспечный полёт.

Кто у власти - все куплены-проданы,
наши сотни ложатся в ряд.
Вместо аистов - в небе вороны.
Души светлые не горят.

Навсегда мы с тобой свободные.
Мы с тобой – молодые ветра.
Нас шакалы пасут голодные,
полосатая их чума.

Мы восстанем все миллионами -
бесконечный один отряд.
Мы пойдем вперёд батальонами,
мы за всех отомстим ребят.

Маски сорваны, суки лживые,
грады, мины, за боем бой.
Только мы уже не игривые.
Теперь хищники мы с тобой.

Вірш гіркий, та це не дивно, у поетеси болить душа.

На ватних ресурсах тріумфували рашистські тролі, розповсюджуючи цей вірш та брудні пародії про "кружевные труселя".

Додам новий, останній вірш та допис Анастасії Дмитрук від 20 липня, для противаги:

Є у нас з вами такий недолік...

Ви помічали, як занадто часто ми вмикаємо режим автопілоту? Чи то це стосується настрою, самопочуття, погоди, чи то заробітної платні, якості сервісу, рівня життя, політики - байдуже, ми однаково чекаємо на те покращення. Колись. Ми з вами ледачі і абстрактні. Запитавши у пересічного українця, чого він хоче від свого життя, більшість окрім загальних стереотипів нічого і не назве. Тому що просто лінується зазирнути в себе і знайти власну й щиру відповідь на це питання. То велике щастя в житі - навчитися пізнавати і розвивати себе. Відкривати себе людям і собі. Ти - всесвіт у Всесвіті. Немає бездарних людей, є ті, що себе не відкрили. Деякі з них ледарі, яким цікавіше спостерігати чийсь успіх замість того, щоб творити свої перемоги. Деякі з них воліють повторювати чужі думки, лінуючись подумати і згенерувати свої - бо то праця. А ще є багато людей, які живуть чужими проблемами, плітками, цінностями, мріями, любовними історіями - чим завгодно, але тільки не своїм життям. Це страшно, люди. Ми ж тут, на землі, не вічні. Читайте також: Поцілунки війни або невипадковий попутник Ми любимо нарікати. На все. На владу, кризу, війну, неякісне обслуговування, відсутній професіоналізм, хамство в транспорті, погану погоду, на Росію та на Європу. Але все, що ми маємо - то тільки відображення нас самих. Ні влада, а ні будь-яка країна світу нам недопалки з балкону на голови не кидає, на пляжах не присипає сміття піском, не кидає етикетки з-під морозива собі під ноги і не зловживає нецензурною лайкою в громадських місцях серед дівчат та дітей. Це робимо ми – українці. Це всі ті непрочитані книги, несказані вчасно важливі слова, недостатня увага батьків, несформовані цінності - все, на що не знайшлося часу. Ми всі хочемо красивого життя, а чи достатньо красиві ми для життя? Я іноді як проїдусь у метро, мені лячно стає. Як подивишся на деяких жінок, чому вони перестали себе поважати? Як дозволили собі такий зовнішні вигляд? Мова не про міжнародні бренди, то зовсім не запорука успіху, але базовий, мінімальний смак має бути, його треба виховувати в собі. Гігієна, врешті решт. Буває, як стане якийсь індивідуум поруч, так голова і паморочиться від "аромату". Люди, поважайте себе! А також всіх, хто вас оточує. А наш славнозвісний суржик - це та сама гігієна, тільки мовна. Ви або знаєте українську і російську мови і говорите однією з них, або ви не знаєте жодної мови і ходите у двох різних чоботах. Суржик цікавий як приправа, для гумору, але коли це стиль спілкування – це неосвіченість і зневага і до себе, і до обох мов. Важко працювати над собою, це мабуть, найважча робота в світі. Але це відкриває до того невідомий, яскравий, захоплюючий світ, де всі найзаповітніші мрії перетворюються на реальні досяжні цілі. Ходіть на виставки, творчі зустрічі, театральні вистави, концерти, фестивалі. Навіть якщо на вулиці дощ, спека чи проплачені мітинги. Ідіть відкривати собі нове, творче, світле. Шукайте натхнення, читайте, спостерігайте - пізнавайте себе, свої почуття, здібності, таланти, і тоді життя ваше заграє новими барвами, вам відкриються нові дороги. Давайте кожного наступного дня ставати добрішими, щирішими, освіченішими, мудрішими і кращими від себе сьогоднішніх – бо тільки змінюючи себе ми змінимо свою країну. А там, може, і світ.

Світлом будь

Довго можна чекати змін,
та всі зміни почнуться з тебе.
Серед сірих гнітючих стін
знайди сили, повір у себе.

Роз'їдає брехні смола,
світ руйнує безжальна повінь.
Проти свого і всього зла
віднайди в собі світла промінь.

Світлом будь, не ховай лиця.
Задихається світ від зради.
А ти світлом будь до кінця,
проти вітру іди до правди.

Міцно руку мою тримай,
наш вогонь не зупинить злива.
Обирай свій шлях, відчувай –
розв’яжи за спиною крила.

Не чекай в цьому світі змін –
усі зміни почнуться з тебе.
Серед самих високих стін –
знайди сили. Повір у себе.

Tags: поезія, історія
Subscribe
Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments