Grzegorz (grzegorz) wrote in bitter_onion,
Grzegorz
grzegorz
bitter_onion

Чому гібридна війна з Росією триває так довго

Originally posted by znaypravduukr_7 at Чому гібридна війна з Росією триває так довго



Не секрет, що майже 2 роки відбувалася складна гра у те, хто першим покине так звані мінські домовленості. Гравці в Україні та Росії виходили з того, що хто вийде з домовленостей (або на кого буде покладено відповідальність за їхній неминучий провал), той і програє стратегічно . Тому що це і буде та сторона, яка винна у новій ескалації. Винна в очах решти світу, передусім Німеччини, Франції, усього ЄС та США. Цього останнім часом зовсім не хотіла Росія і взагалі не могла собі дозволити Україна. Тому й триває так довго ця дивна війна, яку вже прийнято називати "гібридною" . До речі, вже популярною є цитата про генералів, які завжди готуються до давно минулих воєн. Але ще ніхто з політиків чи активістів не спробував прикласти цю думку на себе. Адже поширені посилання на неймовірність торгівлі між Гітлером і Сталіним під час війни говорять саме про це... У головах більшості українців уявлення про війну сформоване за шаблоном "Великої Вітчизняної". І нікому не спаде на думку, що зараз ми беремо участь у зовсім іншій війні , яка має дуже мало спільного із ІІ Світовою. Головним ресурсом у цій війні є не набої чи пальне, а політична (само)ідентичність звичайних людей. Ця війна передусім ведеться у свідомості людей , а усе інше – ресурси для цієї боротьби... Ініціатори "блокад" та автори законопроекту про окуповані території Донбасу із "Самопомочі" теж давно не приховують, що їхньою головною метою є те, що вони називають "зупинити війну"... Наївні дилетанти, у кращому випадку. Зупинити війну може лише той, хто її почав, агресор, який нападає. Жертва агресії може зупинити агресора, але не може "зупинити війну". Перевести війну проти зовнішнього ворога у громадянську війну або хоча б у внутрішній конфлікт – мета, яка цілком вписується у реалізацію російських інтересів в Україні. Я зараз не стверджую, що люди, які цим займаються, є прямими російськими агентами, хоча й не сумніваюся, що такі насправді між ними є. Люди переважно слабкі, вони більше не можуть терпіти, і їхній розум цілком поглинули негативні емоції. І цей свій політичний психоз вони переносять на широкі маси населення, які й без того потерпають від погіршення свого соціально-економічного стану. Тому об'єктивні передумови справді є. Сучасна влада наробила немало управлінських і політичних помилок. Десь із середини лютого Україну сильно лихоманить. Політична криза перемістилася з парламенту на вулиці. Різні отаманчики верховодять обуреними, але наївними людьми. З боку може навіть здаватися, що влада валяється під ногами. Але це не так. Її просто немає у тому сенсі, який ми звикли вкладати у поняття влада. Тобто є люди, на яких ми покладаємо владні функції включно з монопольним правом держави на легітимне насильство. Але вони його не застосовують, принаймні вчасно. З різних причин, головна з яких – власний страх перед наслідками. І будь-хто з вуличних отаманчиків чи парламентських опозиціонерів, якби захопив собі владу, не знав би, що з нею робити. А навіть якби і знав – то не зміг би. Через відсутність легітимних та ефективних державних інститутів. Старі інструменти політичного управління вже струхли і не годяться, а ті нові, які вже з'явилися за останні 3 роки, ще не окріпли, знаходяться в стадії реформування, і разом з усією системою держави хворіють спільними хворобами. Старі хвороби: неефективність, немотивованість, корупція, – доповнюються новими: незнанням, невмінням і нетерпимістю... Що робити? Моя відповідь не сподобається дуже багатьом, але вона стосується всіх. Потрібно провести роботу над помилками. А вони у кожного свої, і ще невідомо, у кого їх більше... Призначити одного винного – не значить зарадити проблемі. Бо проблема не лише у владі – вона у всій країні! Навіть опозиції притомної немає... Є лише різноманітні "альтернативи", які можуть лише грабувати по-своєму, альтернативно. У такій ситуації критиків влади (і ворогів, і конкурентів) більш ніж достатньо. Щоб кричати "зрада" і "геть", ненавидіти Порошенка – великого розуму не треба. Треба лише швидка реакція і бажання бути "як усі". Це масовий психоз, я вже переконався... Допомогти Україні сьогодні, на мою думку, означає передусім допомогти "прийти в себе" українцям. Подумайте про наслідки дій своїм власним розумом, а не емоційно зараженими символами ворожої пропаганди про "торгівлю на крові", "бариг", "ліпєцкої фабрики" тощо. Ці віруси вже живуть у головах мільйонів українців, вони туди були імплементовані без будь-якого опору, це те, в що люди просто хочуть вірити. Вірити одностайно і безапеляційно. А хто так не думає – той внутрішній ворог. І тепер вони визначають ваші емоції у ставленні до даної проблеми. Відбувається перенацілення ненависті: з зовнішнього агресора – на внутрішню владу. Після цього поразка стає неминучою. Подумайте далі на один крок. Зараз найголовніше Стабілізувати політичну ситуацію всередині України. Відбити імовірну ескалацію на Донбасі, а може й перейти в тактичний наступ – тут військовим видніше. Залагодити дипломатичний конфуз через звинувачення України у виході з "мінських домовленостей" (через легалізовану Президентом блокаду). Пояснити українцям (усім), що цей конфлікт надовго і ніякі "блокади" не можуть "припинити війну" , визволити полоненних чи звільнити Донбас. Вони можуть тільки випустити пар і потім загнати у депресію.
Детільніше тут
Долучайся до нас в соцмережах,Знай правду!
Слава Україні!
Subscribe
Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for members only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 13 comments
Влада повинна набагато, в рази збільшити комунікацію з суспільством. Люди повинні знати, що робиться, що, можливо не вдається, що вже зроблено. Певен, що є купа інформації, яка не є якоюсь секретною, якою не можна було б поділитися із загалом. Тоді люди не домислювали б собі невідомо що, а, принаймні формували своє загальне відчуття і поняття про діяльність влади.