...Вона блює і співає (bytebuster463) wrote in bitter_onion,
...Вона блює і співає
bytebuster463
bitter_onion

Історичне — Як один божевільний завалив аж цілу московську імперію.

Originally posted by bytebuster463 at Історичне — Як один божевільний завалив аж цілу московську імперію.
Друзі, а давайте, я вам розповім баєчку про те, як одного разу один московіт підштовхнув повільно загниваючу Московську імперію до швидкої і ганебної загибелі. Сьогодні — дуже слушна нагода про це нагадати.

Протягом багатьох років моцква тягнула своє ганебне і нікчемне існування.
Протягом багатьох років рабство, тортури, злидні і нечищені дерев'яні сортіри вважалися «нормальним життям» московії.
Не легше жилося і поневоленим моцквою народам.
Повна відсутність не лише політичної опозиції, а навіть будь-якого бажання з боку охлосу якось спротивитися своїм пригнічувачам призвела до остаточної втрати московською «еліткою» відчуття реальності. Вони реально вірили у своє божествєнне проісхождєніє і в вєлікую міссію моцкви в житті Людства. Вони навіть свою брудну моцкву так і називали (не смійтеся!) — «Трєтій Рім» (маючи на увазі, що другим був Константинополь).
Особливу увагу рашист приділяв московській «церкві», розкольницькій банді, яка свого часу відкололася від світового Християнства. Москвоцерква, як вам відомо, називається «пц-мп», але насправді, більш точно було б називати її «пц-нквд».

Москвоцерква багато столітть бєззастєнчіво пічкала свою паству різноманітними юродівими.
Чого варті лише «прєподобная» Софія з Клісури або Пєлаґєя Дівєєвская, які не милися жодного разу в житті.
Або «святий» Сімєон, який свідомо «розводив черві в язвах тєла своєго» — в язвах, які виникали внаслідок веселої звички «святого» натиратися власним калом.
Або весела тітонька «свята» Анджела, яка стала відомою тим, що палаючим поліном припалювала собі піхву, або «позбутися вогню сладострастія».
Або «отєц церкві» Оріґєн, який публічно відрізав собі пеніс «во імя царствія нєбєсного»…

Але забавні пустощі усіх гівноїдів світу вам здадуться дитячими іграшками порівняно з історією монстра, про якого я вам розповім. Тому що потім на моцкві з'явився ВІН, московський «пророк і спасітєль».
Народився ВІН у сім'ї «подлого люду» і тому спочатку був майже невідомим. Мав батька-самодура і властолюбну мати. За свідченнями біографів, обидва батьки любили жорстоко пиздити нашого «героя» за найменшу провину. Багато хворів, був миршавим і занюханим підлітком, якого сусіди і однокласники часто-густо пиздили — іноді по черзі, а іноді так.
Саме тоді наш «герой» вирішив помститися усьому людству. Ледь-ледь закінчивши навчання, подався у странствія. Там же, у странствіях, одружився на такій же занюханій, безвольній і миршавій жіночці, яка слухняно народила йому трьох дітей, про яких наразі мало кому що відомо.

Але потім випадкова розмова з ректором Казанської «духовної» семінарії драматично міняє ЙОГО долю. Він отримує рекомендатєльноє пісьмо на ім'я мітрополіта Сєрґія (Страгородського), московського «патріарха», якого свого часу призначав «патріархом» особисто Сталін.
Псевдоправославний «поцрєарх» Сєрґій дає цінну вказівку нужним людям, і ВІН починає свій похід до вершин московської «еліти».
Насправді, ВІН сам у молодості московсько-«християнську» релігію не поважав, віддаючи перевагу іншій ідеології, ще більш брудній і ще більш кривавій. Але московські «прідворниє» і «церковники» швидко збагнули, що харизматичний молодой чєловєк з голим торсом гарно підвішеним язиком може бути корисним бюрократії для досягнення їхніх імперських мрій.

І почалося.
Спочатку, завдяки повній відсутності моральних комплексів, наш «герой» стрімко піднімається кар'єрою вертухая. А потім, завдяки здатності до пламєнних промов, потрапляє в «висшеє общєство» підлабузників московського режиму.
Кажуть, що ВІН мав багато сексуальних зв'язків із «сільнимі міра сєво», і саме метод «чєрєз постєль» мав визначальну роль у ЙОГО кар'єрі. Ну, чим не Боря Моісєєв, праааацівний? :-)
А коли у нашого «героя» розкрився талант психоаналітика, то такий собі «дядя», один із «члєнов сємьї» внєдріл нашого «героя» в сім'ю главного москвоватніка, в якості свого агента.
Внєдрєніє вийшло успішним: наш «герой» зацікавився прідворнимі мальчікамі і навіть вилікував одного з них від педо… гемофілії методом поцілунку в живот. З того моменту доля нашого «героя» була вирішена назавжди: «сім'я» вже не могла обходитися без його допомоги. У доволі молодому віці ВІН вже має репутацію «царського друга» (нечувана річ для смєрда з найнижчих щаблів суспільства!) Серед московського лохторату вже тоді ходять чутки, що саме ВІН приймає рішення замість безвольного московського царя.
От тільки дядю, який внєдріл його в «сім'ю», чекав розпач: наш «герой» дядю зрадив і перейшов під покровітєльство зовсім інших сил. А що сталося з дядєю — це взагалі інша історія.

У 14-му році саме ВІН підштовхує Московію до розв'язання Світової війни. Лохторат регоче, жере попкорн і вимагає трупів, більше трупів!

І трупи не забарилися.
Коли Світова війна повернулася додому, на моцкву, багато хто з московського лохторату зрозумів, що коли бажаєш «більше трупів!», то трупом можна опинитися самому.
А що ж наш «герой»? Він на повному серйозі вважає себе защітніком «встающєй скалєн» недоімперії.

Але радість була нетривалою. Вже невдовзі почалися численні замахи на розбещене життя нашого «героя».
Що не могло закінчитися якось інакше: саме в цей день, 17 грудня 16-го року його, нарешті, вбивають.
Заколотники спочатку пригощають ЙОГО тортіком, нашпигованим цианістим калієм, після чого випускають у НЬОГО три кулі, кожна з яких могла бути смертельною, а потім викидають ЙОГО трупак у ополонку.

Але занепад Московської імперії від цього не припиняється. Навпаки, вже наступної весни 17-го року події починають відбуватися з шаленою швидкістю: масові страти, використання зброї масового знищення, різня в режимі всі-проти-всіх.
І трупи, трупи, трупи…
Врешті-решт, занепад московської імперії і навіжений горєц при владі на рештках колишньої імперії. І «живі позаздрили мертвим»… Більше 120 мільйонів трупів втратила моцква в процесі розпаду імперії. Це приблизно стільки ж, скільки рабів наразі влачить своє ганебне сущєствованіє на моцкві.

В цей самий час, один із вбивць нашого «героя», «вєлікій князь» Дмітрій Павловіч Романов, довго і весело жив у Парижі, а через деякий час навіть умудрився присунути самій Коко Шанель! Саме він вибрав п'яту колбу із запропонованих нею ароматів і запропонував московський штоф для водкі (і дійсно, що ж іще?) в ролі прототипу для дизайна флаконів славетного парфуму.

Доброго ранку, хунто!

[Spoiler (click to open)]Йшлося про московського злочинця Грігорія Распутіна, якщо хтось не здогадався. Це саме його було ліквідовано рівно 100 років тому, 17 грудня 1916 року.
P.S. Усі викладені факти відповідають дійсності, ± формулювання. :-)




Оригінал публікації — на Дрімі. Підписуйтеся, бо ЖЖ може опинитися закритим у будь-який момент.
Tags: Московия, кацапознавство, історія
Subscribe
Buy for 50 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 6 comments